• Як це свято відзначає ваша родина? (Мами та бабусі печуть паски та фарбують або розписують яйця.)
Здавна в Україні Великдень — це свято відродження природи. Великодня обрядовість українців збереглася до сьогодні.
Існує декілька різновидів прикрашання пташиних яєць до великодніх свят. Це крашанки — фарбовані однокольорові яйця; крапанки — яйця, прикрашені різнокольоровими крапочками; дряпанки, на яких малюнок продряпують гострим предметом; мальованки, які дбайливо розмальовують народні майстри; і, нарешті, найчарівніші, найзагадковіші — писанки.
Свою назву писанка отримала від слова «писати», «розписувати». Писанкою в народі називають мистецько розписані або орнаментовані пташині яйця (запис до словничків). Дуже багато вірувань і легенд пов’язано з орнаментованим або пофарбованим яйцем — писанкою чи крашанкою.
Розгляньмо, які символи прикрашають писанки та що кожен з них означає. Частіше за все для розписування яєць люди використовують геометричні символи. Що вони вам нагадують? Так, це доріжки (символи вічності), драбинки (символи пошуків кращого життя) тощо. Найулюбленішим мотивом, який зустрічається на писанках всіх регіонів України, є безконечник (різна за формою й товщиною лінія, яка не має кінця), що символізує вічність.
Разом із геометричними символами прикрашають наші писанки солярні (космічні) символи. Вважалося, що писанка, декорована ними, не лише милує око, але й просить сонце оберігати людей від хвороб, нещастя, злого ока.
На писанках стилізовано зображують дерева й квіти, овочі й фрукти, навіть цілі рослини. Писанки, декоровані рослинними символами і вживані у відповідних звичаях й обрядах, мали магічну силу: допомагали рослинам рости, вчасно дозрівати і давати багатий урожай.
Якщо ми завітаємо на Гуцульщину, то побачимо надзвичайно цікаві й красиві писанки із зображеннями тварин. Ці символи мали подвійне значення. Вони мали надати авторові писанки такої сили, здоров’я та витривалості, як у тварини, що він зображував, а тваринам — довгого й плідного життя.
Ось ми й познайомились із таким цікавим видом декоративно-прикладного мистецтва, як писанкарство.
♦ Чи відрізнятимуться писанки, які ми розписуватимемо для мами, тата, бабусі чи друга? Чому?
31.03 Тема : Художні традиції рідного краю. Український рушничок
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
(А. Малишко).
Цікаво !
Одним із найстаріших та найрозповсюдженіших видів декоративно-прикладного мистецтва є вишивка. Археологи стверджують, що на теренах України вишивка існувала ще з часів трипільської культури. Так, у селі Мартинівці Черкаської області було знайдено скарб, що датується VI століттям нової ери — фігурки чоловіків, одягнених у сорочки з вишивкою на грудях.
Сестра Володимира Мономаха Анна створила в Києві, в Андріївському монастирі, школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.
На іконах того часу бачимо зображення людей у вишиваному одязі. Збереглися вишивки також із козацьких часів.
З часом на різних українських територіях вишивки зазнали чималих змін у мотивах і барвах, однак при цьому не втратили оригінального стилю.
Найпоширенішим кольором української вишивки є червоний і чорний.
За давнім звичаєм оберегом кожної оселі є рушник. Адже всі важливі події в житті людини пов’язані з рушником — народження, заручини, весілля, спорудження нової оселі, зустрічі гостей, проводи. Не було оселі в Україні, котру б вони не прикрашали. Хоч би якою убогою не була хата, ці витвори народного мистецтва вражали багатством кольорів, вважалися обличчям оселі, її господині.
По рушниках судили про жінку та її дочок. Ці дива були найбільшим доказом жіночої майстерності. Гарний рушник висів біля порога на кілочку в кожній хаті. Ним витирали руки і посуд, накривали діжку з тістом, спечений хліб. З ним ходили доїти корову.
Із рушником, як із хлібом, вшановували народження дитини в родині, одружували дітей, зустрічали гостей, виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка, коханого, проводжали людину в останню дорогу. Вишиваними рушниками в хаті прикрашали ікони, портрети батька, сина, чоловіка або брата.
На образ повішу
Рушничок біленький,
Стане у кімнаті
Затишно, гарненько.
Виряджаючи чоловіків або синів у нелегкі походи проти ворогів, матері, дружини, кохані дарували їм на пам’ять вишиті рушники.
Рушники за призначенням можна поділити на побутові та обрядові. Від цього утворилися їхні назви:
• утирач (для рук і обличчя);
• стирок (для посуди, столу, лави);
• покутник (ним обвішували стіни, ікони, портрети);
• плечовий (ним пов’язували сватів);
• подарунковий (обрядовий, весільний).
Найчастіше рушник вишивають хрестиком, гладдю. Починали вишивати рушники вранці, коли сонце підходило вгору до зеніту, а не увечері. Ніколи не розпочинали вишивати зопалу. Спочатку про це роздумували, заспокоювалися, молилися. Подивіться, скільки тут вигадки, яке високе вміння відтворювати навіть думки на полотні. Кожна з майстринь знає і може сказати, чому саме той чи інший візерунок розцвів на її рушнику, можливо, є й цікава історія, пов’язана з народженням того чи іншого рушника.
ЛЕГЕНДА
Ми, українці, з гордістю носимо вишиту сорочку. Українська вишиванка є найкращим та найдорогоціннішим подарунком чи сувеніром вже протягом дуже тривалого часу. Та чи знаємо ми про історію хрестиків на цьому вишитті?
Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби — того ніхто не знав.
Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмре.
Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Находив такий час, що вже й хоронити вмерлих нема кому...
А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п’ятеро дітей. Лише наймолодша Іванка ще здорова. Пильнує матір за донечкою, як за скарбом найдорожчим.
Але не вберегла... Почала сохнути Іванка, їсти не хоче, а тільки п’є, блідне, тане на очах. А ще просить матінку:
— Врятуй, мамо, я не хочу помирати!
І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить.
Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька.
Як і коли прийшла, Марія не чула.
— Слава Богові, — привіталася.
— Слава.
— Що, помирає остання?
— А могла б жити!
Аж кинулася Марія:
— Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в самоті на старість!
Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила:
— Повідаю тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!
— Присягаю... Донечкою!
— Знай, послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато розвелося. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. А чорти втішилися і всіх, на кому не видно хреста, убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками купно... Ти тяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоби здалеку чорти виділи... Але не кажи нікому більше, бо смерть доньки вздриш на очах...
Вже за годину червона і чорна мережки оперезали діточу сорочечку. Світять на завтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:
— А виший іще терен... А калину...
Як люди тому вишиттю дивували, то казала, що збирається йти в ліси самітницею. Хрести треба на благословення Боже і проти поголосу.
З тим вже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від болю, як видить, що знову понесли небіжчика на цвинтар.
Одного разу вся у сльозах прибігла Іванка і потягнула маму за рукав на сусідський двір. У домовинці виносили з хати двійняток хлопчиків, Іванчиних ровесників. Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари зливові:
— Боже милий, та ж то моя надія!
... А діти мруть...
— Господи! Та ж я не переживу її смерті!
... А люди мруть... Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна:
— Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Будете жити! Рятуйтеся!
Люди замикалися в хаті. Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять.
Марія побігла додому, взяла на руки Іванку і подибуляла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися. Обцілувала Марія дитину і мовила до людей:
— Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде, однак дітей мені ваших шкода...
На тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту. Дитина на очах зчорніла і померла.
— Убивці! Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі!
Та й впала мертвою біля доньки...
З того часу відійшла хороба за ліси й моря. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та матері навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.
Носять оту красну одіж і понині.
Практична робота:
1. Обрати тему вишивки та традиційні символи.
2. У нижню частину аркуша вписати традиційний орнамент української вишивки.
3. Над орнаментом зобразити обрані вами символи-обереги.( Я надіюся у вас все вийде).
— Що нового ви дізналися ?
— Що є символом — оберегом родини?
— Які види рушників за призначенням вам відомі?
— З якими символами вишивок ви сьогодні ознайомились?
— Які кольори використовували у вишивках українські майстрині?
— Яку роль відіграють рушники в житті людини в наш час?
31 03. Тема : Колір та декор у багатоплановій тематичній композиції. "Україна — моя Батьківщина"
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Л. Костенко
Є чотири основні жанри образотворчого мистецтва, які допомагають художнику виразити свої думки й почуття. Це портрет, пейзаж, натюрморт, інтер’єр. Володіючи цими жанрами, можна зобразити все. Перехідним жанром, у якому використовуються особливості усіх чотирьох, є сюжетно-тематична композиція. Її різновиди відрізняються тим, що саме зображає художник у своєму творі.
Казка
Давним-давно жила одна жінка. І було у неї три сини. Росли сини чесними, сміливими і дуже любили свою матір, готові були віддати за неї своє життя.
Підросли вони і вирішили піти в люди, щоб прославити свою матір.
Першим пішов старший син. Мати, аби він про неї пам’ятав, подарувала йому золоту корону з трьома промінчиками. Пішов син. І за корону, яка зігрівала людей і вела вперед, вказувала дорогу до кращого життя, дали першому сину ім’я — Тризуб.
Середньому сину мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми хорошими справами прославив він свою матір. Дали люди ім’я синові — Прапор.
А там, де був молодший син, завжди звучала пісня, бо мати подарувала молодшому сину голос солов’я. І дали йому ім’я — Гімн.
З того часу йдуть завжди разом — Тризуб, Прапор і Гімн, прославляючи рідну матір. (Показ плакатів з державними символами України і гімн).
Золотий тризуб — символ влади, його можна побачити ще на монетах Київського князя Володимира Великого. У тризубі відображена триєдність життя: батько, мати, дитина, які символізують силу, мудрість і любов. (Демонстрація плаката).
— Що означають кольори на прапорі України?
— Хто є авторами нашого Гімну?
— Які є ще національні символи, крім державних?
— Це її столиця — Київ.
— Річка Дніпро, національна гордість і слава України.
— Софійський собор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра.
— Духовні поводирі — Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка.
— Символами України є верба, калина, чорнобривці, соняшник, тополя.
А зараз створіть власну сюжетно-тематичну композицію «Україна — моя Батьківщина».
Спочатку олівцем намалюйте ескіз композиції, а потім виконайте роботу фарбами.
НАША СЛАВНА УКРАЇНА
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай,
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливі й злі години
Ми для неї живемо.
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо.
В. Самійленко
07.04 ,14 Тема : Вибір графічної техніки для створення образу. Природні стихії
Буває мить якогось потрясіння:
Побачиш світ, як вперше у житті,
Звичайна хмара, сіра і осіння,
Пропише раптом барви золоті.
Л. Костенко.
Сьогодні ми з вами продовжуватимемо ознайомлюватися з різними видами образотворчого мистецтва.
Розгляньте, будь ласка, картину.
— Яке почуття викликав у вас перегляд цієї картини?
— Як ви гадаєте, з допомогою чого її написано?
— У якій техніці, на вашу думку, виконана картина? Так, сьогодні ми з вами будемо знайомитися з мистецтвом графіки.
Графіка — це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає «пишу», «дряпаю», «малюю». Графіку можна вважати основою всіх образотворчих мистецтв. Адже головним засобом створення художнього образу в графіці є найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого — лінія, штрих, які творять контур предмета або фігури.
У графіці використовують такий рисувальний матеріал: олівець, вугілля, крейду, пензель, фарби, перо.
Найпоширенішими техніками у графіці є — лінія, крапка, пляма, штрих.
Лінія — це інструмент, за допомогою якого ви можете передати свою думку, переживання. Вона теж жива — від руху вашої руки. Але не забувайте про те, що в природі не існує прямих об’єктів, площин, тому на вашій роботі не повинно бути рівномірних за товщиною та прямих ліній. Лінія відіграє важливу роль, і тому об’єкти, розташовані на дальньому плані, ми зображуємо тонкою лінією, на середньому — товстішою, з більшим натиском на олівець чи пензлик, а найтовща лінія буде у вас на передньому плані.
Штрих — дуже виразний засіб. В одному й тому ж малюнку він може бути товщим і тоншим, коротшим і довшим, бути нанесеним несуцільною лінією, перериватися чи, навпаки, наноситися близько один до одного, створюючи враження єдиної плями.
Художник-графік може виконати малюнок олівцем, кульковою або гелевою ручкою, пером, тушшю. Ці графічні матеріали залишають на папері лише лінії. Але ж якими виразними вони можуть бути!
Характер лінії залежить від сили натискання на олівець, перо, ручку.
Штрихами можна передати як площинні, так і об’ємні предмети. Штрихи повинні виявляти і підкреслювати форму.
— За допомогою чого виконують техніку гризайль? (Тушшю, чорнилом або іншими матеріалами, розведених водою).
Краса природи в будь-яку пору року викликає естетичні почуття, дарує натхнення мистцям і спонукає їх до творчості.
Звичайно, кожному сезону притаманні певні природні явища та по- годні умови: взимку лютують заметілі, морози сковують кригою водойми; навесні тануть сніги, повертаються з теплих країв перелітні птахи, квітують первоцвіти; влітку переважають спекотні дні, трапляються грози, буяє зелень, дозрівають хліба; восени часто йдуть дощі, залягають тумани, жовтіє та опадає листя з дерев та кущів.
Розгляньте графічні твори. Яку пору року зобразив художник? Які виражальні засоби він використав, щоб передати тривожний стан природи під час грози?
Робота з підручником (с. 17).
— Як зобразити вітер, адже ми його не бачимо?
— А якими засобами можна передати такі природні явища, як дощ, туман, захід та схід сонця?
Спробуйте розв’язати кросворд «Природні стихії». У цьому нам допоможуть картини.
Практична робота.
Творче завдання. Уявіть похмурий осінній день: важкі чорно-сірі хмари закошлатили небокрай, пронизливий вітер зриває з дерев листя, косими струменями з'єднує небо і землю дощ.(Намалюйте його).
21.04 Тема : ЗУСТРІЧАЄМОСЯ З ЛІТОМ
Відгадайте загадку.
В небі ластівка летить,
З вітром листя шелестить,
Воду п’є лелека.
Сонце палить. Спека.
Дозріває жито.
Яка пора? ....
• А ви радієте літу? Чому?
Послухайте українські приказки про літо.
• Бджоли раді цвіту, люди — літу.
• Літо зиму годує.
• Хто влітку ледарює, той узимку біду чує.
• Що влітку вродиться, то взимку згодиться.
• Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.
• У липні день одбуває, а спека прибуває.
• Як у серпні дбаємо, так зимою маємо.
Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина.
Степом котиться диво-луна.
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна!
(А. Камінчук)
Сьогодні ми завершуємо навчальний рік, але не завершується наша подорож країною Образотворчого мистецта.
Попереду на нас чекає ще багато цікавого і незвичайного.
Для нашого останнього уроку я підготувала цікаві роботи видатних художників, які оспівували красу української землі: гірські пейзажі Західної України, поля та краєвиди Центральної та Східної України, Чорне море у Криму.
Наша Україна настільки красива і різноманітна, що завмирає серце, коли бачиш цю красу. Тому багато художників захоплювалися цією красою і оспівували її у своїх роботах (демонстрування наочності).
Україна завжди давала натхнення не тільки художникам, а й поетам. Послухайте, з яким теплом у серці говорить про Україну Роман Григорович Купчинський:
МІЙ КРАЙ
Україна — край мій рідний
Від Кавказу по Карпати,
І веселий, і свобідний,
І великий, і багатий.
Де е в світі кращі ріки,
Як Дністер, Дніпро-Славута?
Хто покине їх навіки,
Тому в серці вічна смута.
Де є в світі кращі гори,
Де таке повітря свіже?
Де шумлять так гарно бори
І хвилює спіле збіжжя?
Де ясніше сонце світить,
Де гарніше зорі сяють?
Де ж солодше пахнуть квіти —
Як у нашім любім краї!
Можливо, ви вже мандрували з батьками Україною — чи то каталися на лижах у Карпатах, чи то відпочивали влітку на Чорноморському узбережжі. Цього літа запам’ятайте все нове, що побачите, та замалюйте свої враження, а ми зробимо виставку ваших робіт — «Чарівні куточки України».
Сьогодні ж намалюйте свій найулюбленіший куточок рідного краю, наше селище або якусь його надзвичайну частину, найяскравішу пам’ятку, або те місце , що вам найбільше подобається .
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.