Козацькі пісні
Пісні цього циклу найтісніше пов'язані з історією нашої країни. У них оспівано героїзм захисників рідної землі, їхню готовність пожертвувати родинним затишком і навіть життям заради її незалежності. Саме в козацьких піснях досягають емоційної вершини мотиви прощання з родиною та героїчної загибелі козака. Надзвичайно романтично відтворено проводи Війська Запорозького в пісні «Ой на горі да женці жнуть». Перед очима постає уявна картина, навіяна піснею: хвилюються дозрілі хліба, женці жнуть пшеницю, а коли розгинають натомлені спини, помічають неподалік Військо Запорозьке; ось упізнаваний усіма ще молодий Дорошенко, а ось і бувалий Сагайдачний із його постійними супутниками — тютюном і люлькою.
У козацьких піснях передусім відображено емоції героя, а не самі вчинки. Тужливий настрій самотнього, безталанного козака, його загибель тонко передано в пісні «Стоїть явір над водою».
Запам'ятайте!
Прочитавши козацькі пісні, ви, мабуть, зауважили, що вони сповнені натхнення і запальності. Особливо це помітно в пісні «Ой на горі да женці жнуть». У ній звучать ноти оптимізму, завзяття, душевного піднесення, а це ознаки пафосу.
ПРАЦЮЄМО ЗА ПОСИЛАННЯМ
Суспільно-побутові пісні
«Пісні для України — усе: і поезія, й історія, і батьківська могила.
Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень. Наша Україна дзвенить піснями.
Виклад пісень... як жіночих, так і козацьких майже завжди драматичний — ознака розвитку народного духу й діяльного, неспокійного життя, яким довго жив народ». Ці слова належать видатному письменникові М. Гоголю.
Справді, Україна здавна славиться своєю народнопісенною творчістю. Уявіть собі, пісенний фонд нашого народу становить понад 300 тисяч творів! Це — духовна скарбниця України. У 6 класі ви ознайомилися з календарно-обрядовими та колисковими піснями.
Теорія літератури
Сьогодні ж поведемо розмову про суспільно-побутові пісні. Що ж це за пісні? Це — козацькі, кріпацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські та солдатські, наймитські й заробітчанські пісні. Усі різновиди суспільно-побутових пісень об'єднує те, що в них відображені настрої народу, викликані різними явищами суспільного життя.
У суспільно-побутових піснях відтворено життя наших пращурів, яке через різні обставини примушувало їх заради миру, спокою та добробуту своїх родин покидати домівки й іти в козацькі походи, чумакувати, а то й не зі своєї волі відбувати солдатчину чи жити в кріпацтві.
Кріпацькі пісні відображають тяжке підневільне життя селян, протест проти приниження людської гідності й безправ'я. У рекрутських і солдатських піснях звучить туга за рідним краєм, домівкою і родиною. У них висловлено протест проти панів, які насильно віддавали в рекрути1 українських хлопців-кріпаків. Бурлацькі пісні також сповнені туги за батьківщиною і сім'єю; у них передано важку працю бурлака2 і зневажливе ставлення хазяїна до нього:
Та ще бурлака не послався,
А хазяїн вже й проспався.
— Вставай, бурлако, за волами
З ремінними батогами;
Не вбувайся, не вмивайся,
Нема свитки — не вдягайся,
За волами поспішайся!
1 Рекрут (іст.) — солдат-новобранець.
2 Бурлака (заст.) — це селянин, який, тікаючи від закріпачення, наймався на тимчасові заробітки. Бурлаки зазнавали поневірянь, терпіли голод і тяжку працю, проте були вільними.
До бурлацьких пісень тематично близькі наймитські й заробітчанські. У них також ідеться про долю наймита, якого хазяї зневажають, примушують після тяжкої роботи в полі ще й носити воду, пасти худобу, а іноді й віддають його в солдати замість свого сина.
Козацькі пісні
Пісні цього циклу найтісніше пов'язані з історією нашої країни. У них оспівано героїзм захисників рідної землі, їхню готовність пожертвувати родинним затишком і навіть життям заради її незалежності. Саме в козацьких піснях досягають емоційної вершини мотиви прощання з родиною та героїчної загибелі козака. Надзвичайно романтично відтворено проводи Війська Запорозького в пісні «Ой на горі да женці жнуть». Перед очима постає уявна картина, навіяна піснею: хвилюються дозрілі хліба, женці жнуть пшеницю, а коли розгинають натомлені спини, помічають неподалік Військо Запорозьке; ось упізнаваний усіма ще молодий Дорошенко, а ось і бувалий Сагайдачний із його постійними супутниками — тютюном і люлькою.
У козацьких піснях передусім відображено емоції героя, а не самі вчинки. Тужливий настрій самотнього, безталанного козака, його загибель тонко передано в пісні «Стоїть явір над водою».
Запам'ятайте!
Прочитавши козацькі пісні, ви, мабуть, зауважили, що вони сповнені натхнення і запальності. Особливо це помітно в пісні «Ой на горі да женці жнуть». У ній звучать ноти оптимізму, завзяття, душевного піднесення, а це ознаки пафосу.
Пафос (з грецьк. почуття, пристрасть) — це натхнення, почуття ентузіазму, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю чи подією. У пафосі емоційне напруження і думка є одним цілим:
Звелів собі насипати високу могилу,
Звелів собі посадити червону калину:
— Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
Будуть мені приносити з України вісті!
«Стоїть явір над водою»
Пафосна мова у творі — це мова, сповнена пристрасті, запальності, піднесення, особливого натхнення.
Читаємо підручник на стор.18-21.
1. Установіть відповідність.
|
Назва пісні |
Образи |
|
1 «Ой на горі да женці жнуть» 2 «Стоїть явір над водою» 3 «Гомін, гомін по діброві» |
А пташки, калина, сіделечко Б кінь, огонь, тютюн і люлька В барвінок, кохана, козак, кінь Г мати, туман, поле, дрібні дощі |
2. Установіть відповідність.
3. Установіть відповідність.
|
Назва пісні |
Уривок |
|
1 «Ой на горі да женці жнуть» 2 «Стоїть явір над водою» 3 «Гомін, гомін по діброві» |
А Мене, мати, звірі знають, Як я іду — утікають... Б Бились наші козаченьки до ночі глухої, Полягло наших чимало, а татар — утроє. В Посередині пан хорунжий, Під ним кониченько, Під ним вороненький... Г Звелів собі насипати високу могилу, Звелів собі посадити червону калину... |
4. На які цикли поділяють суспільно-побутові пісні? Що в них є спільного?
5. Що вам відомо про Сагайдачного й Дорошенка? Яке до них ставлення народу в пісні «Ой на горі да женці жнуть»?
Назва пісні |
Провідний мотив |
|
1 «Ой на горі да женці жнуть» 2 «Стоїть явір над водою» 3 «Гомін, гомін по діброві» |
А розпач і біль за сина, якого матір проводжає у військовий похід Б оплакування дівчиною коханого хлопця, який загинув у бою на чужині В захоплення відважністю і почуттям гумору козаків, які йдуть боронити рідний край Г тужливий настрій молодого козака та його загибель на чужині |
Запам'ятайте!
Відтворення одних явищ на тлі інших, їхнє зіставлення переважно за ознакою дії називається художнім паралелізмом. Цей художній засіб є типовим для творів усної народної творчості:
Пливе човен, води повен,
Та накритий листом.
Не хвалися, дівчинонько,
Червоним намистом.
Чумацькі пісні
Розквіт чумацтва в Україні припадає на XVIII — початок XIX ст., хоча воно відоме вже з XV ст. Чумаки торгували здебільшого сіллю та рибою, які привозили волами з берегів Азовського й Чорного морів і з Дону. У піснях цього циклу відтворено їхнє життя в дорозі, напади грабіжників і розлуку з родиною. У чумацьких піснях часто розповідається і про причини, які змушували селян поневірятися:
Ой тим же я чумакую,
Що так мені лучче жити:
На панщину не ходити,
Подушного не платити.
Не завжди надії чумака справджувалися: він повертався з далекого краю лише з батіжком у руках («Над річкою бережком»), а то й не повертався взагалі («Ой у степу криниченька»).
ОЙ У СТЕПУ КРИНИЧЕНЬКА
1 Муравина, мурава , моріг — густа молода трава.
2 Байрак — ліс у долині; яр, порослий чагарником і лісом.
І. Айвазовський. Чумаки на відпочинку. 1885 р.
До речі...
І. Айвазовський передусім відомий як видатний живописець-мариніст — художник, який малює морські краєвиди. Написав майже шість тисяч картин. Своєрідність творчості І. Айвазовського — у романтичному зображенні величі й краси морської стихії, відваги людей, що борються з морем. Саме йому художник присвятив свої найкращі твори.
М. Самокиш. Запорожці біля корчми. 1920-і роки
Зауважте
Прочитайте й прокоментуйте подані нижче висловлювання відомих людей про українські народні пісні.
«Щасливі ви, що родилися серед народу з багатою душею, — народу, який уміє так відчувати свої радощі, так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатися за своє майбутнє. Його час не за горами. Вірите чи ні, що жодного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я душею спочиваю. Скільки в них краси й грації, скільки дужого, молодого почуття й сили!» (Л. Толстой).
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України (Т. Шевченко).
«Українська пісня викликала завжди не тільки здивування, захоплення, а й буквально якесь релігійне схиляння найвибагливіших і найсуворіших критиків усього світу» (О. Кошиць).
«Пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення всіх не вистачило б людського життя» (М. Стельмах).
1. Слова Під їхню музику я душею спочиваю належать
- А Льву Толстому
- Б Олександрові Кошицю
- В Іванові Айвазовському
- Г Михайлові Стельмаху
2. До чумацьких належить пісня
- А «Ой на горі да женці жнуть»
- Б «Ой у степу криниченька»
- В «Стоїть явір над водою»
- Г «Гомін, гомін по діброві»
3. Прочитайте уривок з пісні «Ой у степу криниченька».
Ой прилетіла сива зозуленька,
Та все «ку-ку» та «ку-ку».
— Ой подай, чумаче, та подай, голубе,
Та хоч правую руку!
Епітет використано в рядку
- А першому
- Б другому
- В третьому
- Г четвертому
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.