Захист України 10 клас

2022-2023 навчальний рік

Вчитель Яремчук О.Л.

27.10

          Тема:Організація і провудення рятувальних  та інших невідкладних робіт на промислових обєктах в осередках ураження.

Опрацюйте наведений нижче матеріал та виконайте завдання !

Рятувальні та інші невідкладні аварійно- відновлювальні роботи (іл. 38.1) спрямовуються на пошук, рятування і захист людей (включаючи надання їм невідкладної медичної допомоги), а також на захист матеріальних і культурних цінностей та довкілля під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

До виконання рятувальних робіт залучаються працівники, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та відповідне оснащення.

Рятувальні та інші невідкладні аварійно- відновлювальні роботи проводять з метою порятунку людей і надання допомоги потерпілим, для локалізації авари й усунення пошкоджень, що ускладнюють проведення рятувальних робіт, а також для створення відповідних умов проведення відбудовних робіт.

Організація та виконання рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження і зонах стихійного лиха є одним із головних завдань цивільного захисту.

Рятувальні роботи включають:

а)  припинення або максимальне обмеження дії фактора ураження;

б)  розвідку осередків ураження;

в)  відновлення шляхів сполучення;

г)  знайдення потерпілих і діставання їх з-під завалів, а також з ушкоджених, загазованих та палаючих будинків і споруд;

ґ) надання постраждалим першої допомоги і евакуацію їх у лікувальні заклади;

Іл. 38.1. Проведення аварійно-відновлювальних робіт

д) виведення (вивезення) населення із зон, небезпечних для проживання, — затоплення, хімічного і небезпечного радіоактивного зараження тощо;

е) за необхідності — проведення санітарної обробки людей, знезараження техніки, засобів захисту і одягу, продовольства, води і фуражу, території, споруд, транспортних засобів;

є) забезпечення людей водою, харчуванням, захистом від несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Для ведення рятувальних та інших невідкладних аварійно-відновлювальних робіт залучаються воєнізовані спеціалізовані формування цивільного захисту та невоєнізовані аварійно-рятувальні загони об’єктів господарського комплексу.

В окремих випадках, крім названих формувань, можуть залучати військові частини. Головне їх завдання — порятунок людей і матеріальних цінностей. Характер і порядок дій формувань при цьому залежить від виду стихійного лиха, аварії чи катастрофи, обставин, що склалися, кількості й рівня підготовки задіяних сил, пори року і доби, кліматичних умов тощо. Зазначені сили забезпечують засобами захисту.

Під час ліквідації наслідків виробничих аварій застосовують інженерну та спеціальну техніку: крани, бульдозери, екскаватори, компресорні станції, самоскиди, важкі тягачі з тросами для розтягування і розведення великих залізобетонних конструкцій, вертольоти великої вантажопідйомності та металорізальні установки. Використовують також засоби малої механізації: домкрати, лебідки, мотопили, газорізи, електронасоси та інше.

Створюється угрупування сил у складі розвідувальних підрозділів, загонів забезпечення руху, 2-3 ешелонів і резерву. Успіх дії залежить від рівня розвідки і врахування конкретних умов, обставин. У районах стихійного лиха розвідка має встановити межі осередку лиха і напрямок його поширення; об’єкти й населені пункти, яким загрожує небезпека; місця скупчення людей; шляхи підходу техніки до місць робіт; стан пошкоджених будівель і споруд, а також наявність у них потерпілих; місця аварій на комунально-енергетичних мережах; обсяг рятувальних і невідкладних аварійно-відновних робіт.

Рятувальні та невідкладні аварійно-відновлювальні роботи, залежно від масштабів лиха і обставин, що склалися, виконують по-різному.

Припинення поширення отруйної речовини в навколишньому середовищі (локалізація зони хімічного зараження) досягається таким чином:

♦ зменшенням швидкості випаровування за рахунок ізоляції шару небезпечної хімічної речовини повітряно-механічною піною, а також зв’язуванням матеріалами (пісок, грунт тощо) з наступним видаленням;

♦ зменшенням концентрації хімічної речовини за допомогою водяних завіс із розпилених струменів, які встановлюють на шляху поширення хмари ОР (іл. 38.2, 38.3).

У районі осередку аварії на радіаційно та хімічно небезпечному об’єкті дія аварійно-рятувальних формувань має бути спрямована на надання постраждалим тільки най- необхіднішої допомоги (іл. 38.4). Після цього їх потрібно швидко евакуювати за межі зараженої території (іл. 38.5).

Після землетрусів найперше витягують потерпілих з-під завалів, напівзруйнованих і палаючих будинків, яким за необхідності надають першу медичну допомогу (іл. 38.6, 38.7).

Іл. 38.2. Ліквідація аварії з викидом СДОР

Іл. 38.3. Установлення водяної завіси тонко розпиленими струменями води

Іл. 38.4. Допомога постраждалому при хімічному ураженні

Іл. 38.5. Евакуація з вогнища СДОР

Іл. 38.6. Аварійно-відновлювальні роботи після землетрусу

У завалах влаштовують також проїзди, локалізують і усувають аварії на інженерних мережах, які загрожують життю людей або заважають виконувати рятівні роботи. Завалюють конструкції приміщень і споруд, що перебувають в аварійному стані, або укріплюють їх, організовують водопостачання та обладнують пункт збору потерпілих та медичні пункти.

Під час повені для виконання рятувальних робіт залучають загони, а також відомчі спеціалізовані команди й підрозділи, які оснащені плавзасобами, санітарні пости і дружини.

Рятувальні роботи під час повені спрямовані на пошуки людей на затоплених територіях, посадку їх у плавзасоби або гелікоптери та евакуацію в безпечні місця. Групи розвідки мають переміщуватись на швидких плавзасобах і гелікоптерах, визначати місця скупчення людей на затоплених територіях, їхній стан. Для зняття людей з напівзатоплених будинків, споруд, дерев або рятування їх із води всі плавзасоби оснащують необхідним обладнанням і пристроями, рятувальними засобами.

Першу медичну допомогу надають рятувальні підрозділи або санітарні дружини безпосередньо в зоні затоплення.

Боротьбу з повенями в період льодоходу проводять шляхом ліквідації заторів, що утворюються на річках. Особовий склад формувань має бути навченим правилам поведінки на воді, заходам рятування людей і користування рятувальними засобами.

Основним засобом попередження селів є закріплення і стимулювання розвитку ґрунтового і рослинного покриву на гірських схилах, і особливо в місцях зародження селів, а також зменшення надходження поверхневих вод, спуск талої води, перекачка води за допомогою насосів, а також правильне розміщення на схилах гір різних інженерних гідротехнічних споруд. В Україні діє спеціальна протисельова служба оповіщення, яка на початку утворення селю повинна сповістити про небезпеку населення і формування цивільного захисту.

При появі зсуву рятувальні й аварійно-технічні групи рятують людей і евакуюють їх у безпечні райони, влаштовують проїзди, очищають оглядові колодязі й камери на комунально-енергетичних мережах, відновлюють шляхи сполучення, дорожні й гідротехнічні споруди. Після зупинки зсуву формування шляхового будівництва і мостобудівні організації відновлюють дороги, мости, лінії та засоби зв’язку, будують водовідвідні канави, прибирають із доріг і вулиць завали. Під час виконання робіт з ліквідації зсуву необхідно суворо дотримувати заходів безпеки. Небезпечні дільниці необхідно огороджувати спеціальними знаками.

Іл. 38.7. Надання першої допомоги пораненому

Для боротьби зі сніговими заметами й обледенінням залучають формування загального призначення, а також працездатне населення району, а за необхідності й сусідніх районів. Для виконання визначених робіт необхідно широко використовувати інженерну техніку формувань, а також снігоочищувальну техніку об’єктів. Снігоочищувальні й снігозбиральні машини обладнують приладами звукового та світлового попередження. На шляхах лід сколюють або посипають піском, гравієм, особливо на поворотах та ділянках з поганою видимістю.

Боротьбу із сніговими лавинами організовують протилавинні служби. У місцях накопичення снігу ставлять щити й огорожі, завдяки чому сніг накопичується в безпечних місцях, а на шляхах можливого спуску лавин споруджують відбійні дамби, лавинорізи. У місцях постійної загрози сходження снігових лавин організують лавинні станції, які ведуть спостереження і попереджають людей про небезпеку.

Після урагану формування спільно з усім працездатним населенням виносять (виводять) потерпілих із завалених захисних та інших споруд і надають їм першу медичну допомогу, відновлюють ушкоджені приміщення, лінії електропередач, зв’язку, газо- і водопроводу, ремонтують техніку та виконують інші аварійно-відновлювальні роботи.

У разі великих аварій і катастроф організація робіт з ліквідації наслідків проводиться з урахуванням обставин, що склалися, ступеня зруйнованості й ушкодження приміщень і споруд, технологічного обладнання, агрегатів, характеру аварії на комунально- енергетичних лініях, особливостей забудови та інших умов.

Рятувальні й невідкладні аварійно-відновлювальні роботи організують у мінімально короткі терміни і проводять безупинно вдень і вночі за будь-якої погоди до повного їх завершення.

Винесення вражених людей за межі небезпечної зони здійснюють різноманітними способами: на руках, плащах, брезенті, плівці, ковдрі, волоком тощо (іл. 38.8). Постраждалі зосереджуються в безпечних районах, де їм надають першу медичну допомогу. Для цього будь-яка особа, що потрапила до зони враження, а особливо рятувальник, має вміти надавати першу медичну допомогу, використовуючи підручні засоби.

Під час проведення рятувальних робіт потрібно дотримувати таких заходів безпеки:

♦   пересування людей і автомобілів дозволяти тільки визначеними та розвіданими шляхами;

♦   забороняти проведення робіт біля конструкцій, яким загрожує падіння; проводити роботи на електромережах, електроустановках можна тільки після їх відключення й заземлення;

♦   освітлювати ділянки роботи вночі та за несприятливої погоди.

Слід суворо дотримувати заходів пожежної безпеки. Не можна застосовувати воду для гасіння палаючого електроустаткування, яке перебуває під напругою, резервуарів з бензином, гасом та іншими горючими рідинами. Для їх гасіння використовуються вогнегасники. Роботи в задимлених, загазованих приміщеннях і завалах проводяться групами по 2-3 особи в індивідуальних засобах захисту.

Іл. 38.8. Евакуація з важкодоступного місця

Іл. 38.9. Дії пожежників

Під час виконання робіт на висоті (іл. 38.9), у напівзруйнованих будівлях і завалах необхідно застосовувати страхувальні засоби (рятувальні мотузки, карабіни). Для зменшення небезпеки такі ділянки слід загородити і позначити спеціальними знаками.

Важливе значення приділяється обмеженій тривалості роботи в небезпечних зонах радіоактивного та хімічного зараження. Для здійснення індивідуального дозиметричного контролю особовому складу перед введенням його на заражену місцевість видають індивідуальні дозиметри. Після закінчення роботи в спеціальному журналі реєструють дозу опромінення, яку отримала кожна особа. Для визначення тривалості роботи особового складу на зараженій місцевості проводиться груповий дозиметричний контроль.

Терміни роботи людей на радіоактивно зараженій місцевості встановлюють відповідно до чинних безпечних норм дози опромінення. Необхідно також передбачити прийом особовим складом радіозахисного засобу (цистаміну), який міститься в аптечці індивідуальній (АІ-2), перед тим як увійти в зону з підвищеним рівнем радіації. Після закінчення роботи особовий склад аварійно-рятувальних загонів обов’язково підлягає повній санітарній обробці.

Особиста гігієна в умовах радіаційного, хімічного і біологічного зараження.

В умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження потрібно суворо дотримувати заходів радіаційної безпеки та особистої гігієни.

Головну небезпеку для людей на території, забрудненій радіоактивними речовинами, становить внутрішнє опромінювання внаслідок потрапляння радіоактивних речовин усередину організму з повітрям, що вдихається, та під час споживання продуктів харчування й води.

Доцільно заздалегідь (ще до випадання радіоактивних речовин) ущільнити вікна вашого будинку, вхідні двері обладнати м’якими шторами; заклеїти димоходи, вентиляційні віддушини (отвори, люки); згорнути килимові доріжки й килими; м’які меблі накрити чохлами, столи — поліетиленовою плівкою або клейонкою; перед вхідними дверима поставити ємність з водою, а поруч розстелити килимок.

Для запобігання або послаблення дії на організм радіоактивних речовин, які можуть викликати різні прояви радіаційного ураження, потрібно максимально обмежити перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовувати засоби індивідуального захисту (респіратори Р-2, «Пелюстка», ватно-марлеві пов’язки, плащі з капюшоном, гумові чоботи, рукавиці, а за наявності — і спеціальний захисний одяг); за необхідності перебування в зоні радіоактивного зараження слід періодично проводите часткову санітарну обробку, тобто промивати чистою водою відкриті ділянки тіла, слизові оболонки очей, носа і рота, а також видаляти радіоактивний пил з одягу, взуття, засобів індивідуального захисту; під час перебування на відкритій території не можна роздягатись, сідати на землю, курити; перед тим, як зайти в приміщення, необхідно вимити взуття водою або витерти його мокрою ганчіркою, верхній одяг витрусити і почистити вологою щіткою.

Особливо важливо слід дотримувати правил колективної та особистої гігієни. Потрібно ретельно мити руки з милом перед уживанням їжі; регулярно (не рідше одного разу на добу) приймати душ, менше користуватися косметичними засобами (помада, крем, пудра); у всіх приміщеннях, які призначені для перебування людей, щодня робити вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів; необхідно стежити, щоб у квартирі не було протягів; уживати їжу тільки в закритих приміщеннях; використовувати воду лише з перевірених джерел; сільськогосподарські продукти з індивідуальних господарств, особливо молоко, овочі та фрукти, споживати тільки за рекомендаціями органів охорони здоров’я.

Небезпечно купатись у відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення; збирати в лісі ягоди, гриби, квіти.

Засоби індивідуального захисту можна не використовувати під час перебування в житлових і адміністративних будинках, у тиху безвітряну погоду і після дощу.

Складною проблемою під час дій у зоні радіоактивного зараження є організація харчування людей. У разі гострої необхідності готувати їжу на відкритій місцевості дозволяється за рівня радіації до 1 Р/год. При рівнях до 5 Р/год розгортати кухні можна тільки в наметах. Ділянку навколо них доцільно дезактивувати або зволожувати в радіусі 20-100 м.

На території з вищим радіоактивним фоном готувати та споживати їжу потрібно тільки в закритих герметичних і дезактивованих приміщеннях або в захисних спорудах. Продукти і воду доставляють сюди в герметичному посуді (упаковці) або використовують ті, що зберігалися в захищених місцях (у підвалах, сховищах) у скляній тарі, поліетиленових пакетах або в холодильниках. Споживання їжі на відкритій місцевості й у відритих спорудах дозволяється за рівня радіації до 5 Р/год.

Перевезення людей можна здійснювати тільки після спеціальної обробки транспорту і його радіометричного контролю.

Щоб попередити важкі наслідки опромінення і послабити прояви променевої хвороби в усіх випадках перебування на зараженій місцевості, необхідно здійснювати медичну профілактику вражень іонізуючим випромінюванням, використовуючи медикаменти з АІ-2.

Іл. 38.10. Протичумні костюми

Особи, що перебували в зоні радіаційного й хімічного зараження, перед виходом з неї зобов’язані пройти повну санітарну обробку, яка полягає в митті під душем зі зміною одягу.

В осередку бактеріологічного зараження і появи особливо небезпечних інфекцій вводиться стан суворого протиепідемічного режиму. Перебуваючи там, рятувальники використовують протичумні костюми (іл. 38.10), які знімають при виході із зараженої зони перед проведенням повної санітарної обробки.

Крім того, усі, хто перебував у зараженій зоні, мають прийняти відповідну дозу антибіотиків для екстреної неспецифічної профілактики.

Напишіть на вашу думку дана ситуація з

 поширенням захворюваності на КОРОНАВІРУС

 являється надзвичайною?, якщо так то чом

                                                      20.10

Тема:Основи рятувальних та інших невідкладних робіт.Характерні види рятувальних робіт.

Опрацюйте наведений нижче матеріал та виконайте завдання !

Управління під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій полягає у керівництві силами цивільного захисту (оперативно-рятувальна служба цивільного захисту, аварійно-рятувальні служби, формування цивільного захисту, спеціалізовані служби, пожежно-рятувальні підрозділи (частини), добровільні формування цивільного захисту) при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (АРІНР).

АРІНР – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист населення, уникнення руйнувань і матеріальних збитків, локалізацію зони впливу небезпечних чинників, ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують життю рятувальників.

Головна мета управління під час виконання АРІНР – забезпечити своєчасне та ефективне виконання завдань у зоні надзвичайної ситуації (НС) у найкоротші терміни та з мінімальними людськими й матеріальними втратами від наслідків НС наявними ресурсами (силами та засобами різноманітного призначення для виконання АРІНР).

 Керівник аварійно-рятувального формування

Керівник аварійно-рятувального формування, що прибув у зону НС першим, бере на себе повноваження керівника робіт з ліквідації наслідків НС (керівника робіт) і виконує їх до прибуття призначеного у встановленому порядку керівника робіт.

У випадку технологічної неможливості проведення всього обсягу АРІНР керівник робіт може припинити АРІНР як в цілому, так і певної їхньої частини, при цьому, в першу чергу, вжити усіх можливих заходів щодо рятування людей, які перебувають у зоні НС.

Керівник аварійно-рятувального формування, який призначений керівником робіт, у випадку отримання інформації про виникнення НС більш високого рівня або інших небезпечних подій, що вимагають невідкладного реагування, а також обставин, що роблять неможливим виконання ним обов’язків керівника робіт, може залишити зону НС, призначивши керівником робіт іншу посадову особу з-поміж керівників аварійно-рятувальних формувань, що беруть участь у проведенні АРІНР. При цьому в обов’язковому порядку невідкладно подається донесення керівнику органа, який призначив цього керівника робіт, і здійснюється запис у відповідних документах. Відповідальність за наслідки такого рішення покладається на посадову особу, що його ухвалила.

 За гострої необхідності керівник робіт має право самостійно вирішувати питання щодо:

• проведення заходів з евакуації
• зупинки діяльності організацій, що перебувають у зоні НС
• проведення АРІНР на об’єктах і територіях організацій, що перебувають у зоні НС
• обмеження доступу людей у зону НС
• розбронювання з метою ліквідації наслідків НС резервів матеріальних ресурсів організацій, що перебувають у зоні НС
• використання у порядку, встановленому законодавством України, засобів зв’язку та транспорту, іншого майна організацій, що перебувають у зоні НС
• залучення до проведення робіт з ліквідації наслідків НС позаштатних та громадських аварійно-рятувальних формувань, а також рятувальників, що не входять до складу зазначених формувань, за наявності у них документів, що підтверджують їхню атестацію на проведення АРІНР
• залучення на добровільній основі населення до проведення невідкладних робіт, а також окремих громадян, що не є рятувальниками, з їхньої згоди до проведення АРІНР
• прийняття інших заходів, обумовлених розвитком НС і ходом робіт з її ліквідації

 Управління роботами починається з моменту виникнення НС і завершується після ліквідації її наслідків. Управління здійснюється, як правило, за добовими циклами, кожен із яких складається з таких етапів:

1. збір даних про обстановку;
2. аналіз і оцінка обстановки;
3. підготовка висновків і пропозицій до рішення на проведення робіт;
4. ухвалення (уточнення) рішення і доведення завдань до відома виконавців;
5. організація взаємодії;
6. забезпечення дій сил і засобів;
7. організація управління.

Управління аварійно-рятувальними формуваннями має бути стійким, безперервним, оперативним, при цьому доцільно забезпечувати поєднання необхідного ступеня централізації з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання завдань.

 Збір даних, аналіз та оцінка обстановки

Зміст функцій управління та їхня циклічність є характерними для планового проведення аварійно-рятувальних робіт. Через різкі зміни обстановки вони можуть змінюватися і, відповідно, органи управління мають діяти адекватно до конкретної обстановки.

Дані про обстановку та її зміни надходять до органів управління у формі строкових і термінових донесень. Основними джерелами подання найбільш повних і узагальнених даних про обстановку є підпорядковані формування (підрозділи) та органи управління. Значна частина інформації може надходити від органів управління вищого рівня та їхніх засобів спостереження і контролю.

Залежно від послідовності розвитку надзвичайної ситуації, підпорядковані органи управління надають донесення про імовірність виникнення надзвичайної ситуації, факт її виникнення, обстановку в районі лиха, про хід аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, різку зміну обстановки, результати робіт (за періодами).

Донесення щодо імовірності та факту виникнення НС подаються негайно. Вони повинні містити лише дані, необхідні для вживання екстрених заходів і визначення завдань силами постійної готовності, а також для прийняття попереднього рішення щодо приведення в готовність сил і засобів, надсилання їх до району надзвичайної ситуації й ведення аварійно-рятувальних робіт. Детальніші донесення надаються після проведення розвідки, рекогносцирування й на початковому етапі робіт. Вони містять дані, за якими уточнюється попереднє або приймається нове рішення на проведення робіт основними силами.

Обстановку у повному обсязі аналізує керівник органу управління, який очолює аварійно-рятувальну операцію, його заступники та інші посадові особи, кожен у межах своєї компетенції й відповідальності.

 Аналіз обстановки містить оцінку таких відомостей:

• характер об’єкта НС (призначення, наявність впливу небезпечних факторів НС, кількість і склад осіб, що перебувають на об’єкті, відстань до населених пунктів, наявність і стан комунікацій та засобів зв’язку тощо);
• масштаб розвитку надзвичайної ситуації, заходи безпеки для виробничого персоналу та населення, межі небезпечних зон (пожеж, радіоактивного, хімічного забруднення, бактеріологічного зараження, затоплення, руйнування тощо) і прогноз їхнього можливого поширення;
• наявність загрози для людей, кількість постраждалих (загиблих) і оперативні відомості про матеріальні втрати;
• види, обсяг і умови невідкладних робіт;
• потреба в силах і засобах для проведення робіт у найкоротший термін;
• наявність у найближчих місцях (населених пунктах) сил і засобів рятування, будівельної та іншої техніки, установ охорони здоров’я тощо;
• кількість, укомплектованість, забезпеченість і готовність до дій сил та засобів, послідовність введення їх у зону НС для розгортання робіт;
• достатність і стан прибулих на місце НС сил і засобів.

У процесі аналізу даних про обстановку фахівці зіставляють потребу в силах і засобах для проведення робіт з їх конкретною наявністю та можливостями, проводять розрахунки, аналізують варіанти застосування, обираючи найбільш доцільний (реальний).

Висновки з оцінки обстановки та пропозиції щодо застосування сил і засобів доповідаються керівникові органа управління (керівникові робіт з ліквідації наслідків НС), пропозиції фахівців узагальнюються і використовуються у процесі ухвалення рішень.

 Рішення на проведення АРІНР у зоні НС є основою управління; його ухвалює та організовує виконання керівник органа управління (керівник робіт з ліквідації НС).

Рішення містить такі основні елементи:

• висновки з оцінки обстановки;
• задум дій;
• завдання підрозділам (формуванням), які беруть участь у ліквідації наслідків НС;
• заходи щодо безпеки;
• організація взаємодії;
• забезпечення дій сил цивільного захисту;
• організація управління та зв’язку.

Висновки щодо оцінки обстановки містять відомості про характер і масштаби НС, заходи, які мають проводитися, умови проведення, наявність сил та засобів можливості їхнього проведення.

Основу рішення становить задум ліквідації наслідків НС.

У задумі дій визначаються:

• мета, завдання, які належить виконувати органу управління і його силами;
• напрямок зосередження основних зусиль сил та засобів (об’єкти, райони, ділянки);
• головні завдання і послідовність проведення робіт;
• способи локалізації НС, проведення АРІНР та спеціальних робіт;
• порядок використання технічних засобів, заходи з безпеки та забезпечення безперервності робіт (порядок роботи й, за необхідності, заміна учасників ліквідації наслідків НС);
• об’єкти, сектори й ділянки проведення АРІНР;
• пункти (місця) зосередження резерву сил та засобів, харчування, збору евакуйованих людей і майна, надання медичної допомоги тощо.

Завдання підрозділам (формуванням), які беруть участь у ліквідації наслідків НС, доводять розпорядженнями, які заносяться у журнал (фіксуються засобами об’єктивного контролю).

Під час постановки завдань вказуються:

• короткі висновки з оцінки обстановки;
• об’єкт і вид НС, можливі небезпечні фактори НС;
• задум проведення АРІНР;
• завдання для підрозділів, що діють на вирішальному напрямку, підрозділів, що діють на інших напрямках (ділянках), і підрозділів забезпечення;
• місце командного пункту і керівництва з ліквідації наслідків НС.

Групи організаційних та інженерних заходів

Завдання щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій складаються із сукупності шести груп організаційних та інженерних заходів, які в умовах надзвичайної ситуації, стислих термінів виконання й обмежених місцевих ресурсів вимагають зусиль багатьох організацій.

I група заходів (прогнозування надзвичайних ситуацій) вирішується силами державних і територіальних науково-дослідних установ, центрів та станцій спостереження.

II група (локалізація або ліквідація надзвичайних ситуацій) та III група заходів (аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи) покладаються на територіальні та об’єктові аварійно-рятувальні формування, які створюються на підприємствах і в організаціях. За необхідності, можуть додатково залучатися військові формування і місцеве населення.

IV група заходів (надання допомоги населенню постраждалих районів) перебуває у компетенції Уряду держави і здійснюється через місцеві органи влади й добровільні організації.

V група заходів (відновлення уражених міст та інших об’єктів економіки) та VI група (інженерно-технічні заходи щодо стійкості роботи об’єктів економіки на випадок повторних дій стихійного лиха і їх запобігання) виконуються силами спеціалізованих формувань відповідних міністерств і відомств.

Ліквідація наслідків НС

Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації – проведення комплексу заходів, що складається з аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, які здійснюються у разі виникнення надзвичайної ситуації та спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, а також на локалізацію зони надзвичайної ситуації.

Аварійно-рятувальні роботи (АРР) проводяться з метою пошуку і деблокування постраждалих, надання їм медичної допомоги та евакуації до лікувальних закладів.

Аварійно-рятувальні роботи в осередках ураження включають такі дії:

• розвідка маршрутів руху і ділянок робіт;
• локалізація, гасіння пожеж на маршрутах руху і ділянках робіт;
• ліквідація або доведення до мінімально можливого рівня шкідливих і небезпечних чинників, які виникли внаслідок НС та унеможливлюють ведення рятувальних робіт;
• пошук та вилучення уражених із пошкоджених або палаючих будівель, загазованих, затоплених і задимлених приміщень;
• надання домедичної та екстреної медичної допомоги постраждалим та евакуація їх до медичних установ;
• евакуація населення з небезпечних зон;
• санітарна обробка людей, ветеринарна обробка тварин, дезактивація, дезінфекція і дегазація техніки, засобів захисту та одягу, знезаражування території і споруд, продовольства, води, продовольчої сировини та фуражу.

Аварійно-рятувальні роботи проводяться у максимально стислий термін. Це пояснюється, перш за все, необхідністю надання своєчасної медичної допомоги постраждалим, а по-друге: об’єми руйнувань і втрат можуть зростати внаслідок впливу вторинних факторів (пожежі, вибухи, затоплення тощо).

Невідкладні роботи (НР) проводяться з метою створення умов для проведення аварійно-рятувальних робіт, уникнення подальших руйнувань і втрат, викликаних вторинними уражаючими чинниками, а також забезпечення життєдіяльності об’єктів економіки та постраждалого населення.

Невідкладні роботи включають такі дії:

• прокладення колонних шляхів і пророблення проходів у завалах і зонах зараження;
• локалізація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних, теплових і технологічних мережах з метою створення умов для проведення рятувальних робіт;
• укріплення або руйнування конструкцій будинків і споруд, які загрожують обвалом чи перешкоджають безпечному проведенню рятувальних робіт;
• ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв’язку, комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних робіт;
• виявлення, знешкодження і знищення нерозірваних боєприпасів та інших вибухонебезпечних предметів;
• ремонт і відновлення пошкоджених споруд для укриття від можливого повторного уражаючого впливу;
• санітарне очищення територій у зоні надзвичайної ситуації;
• першочергове життєзабезпечення постраждалого населення.

Висновки

Успіх аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах надзвичайних ситуацій досягається:

1. завчасною підготовкою органів управління, сил і засобів системи цивільного захисту і, насамперед, ДСНС до дій у разі загрози й виникнення НС, завчасним вивченням особливостей можливих дій;
2. екстреним реагуванням на виникнення надзвичайних ситуацій;
3. безперервним чітким і постійним управлінням роботами, прийняттям оптимального рішення та послідовним упровадженням його у життя, підтриманням постійної взаємодії сил;
4. безперервним веденням робіт до їхнього повного завершення із застосуванням сучасних технологій, які забезпечують найбільш повне використання можливостей сил і засобів; неухильним виконанням вимог установлених режимів робіт та правил безпеки;
5. організацією безперервного забезпечення робіт і життєзабезпечення постраждалого населення та рятувальників.

     Запишіть основні завдання щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та відправте по вайберу(0973212629)

13.10

Тема:Порядок розміщення евакуйованого населення.

Ознайомтесь з наведеним нижче матеріалом та виконайте відповідні завдання

Евакуація — це організований вихід (виїзд) працівників підприємств та організацій, які припиняють або переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного й незайнятого у виробництві населення. Для швидкого виходу (виїзду) населення евакуацію проводять комбінованим способом.

Комбінований спосіб евакуації полягає в тому, що населення покидає місто різноманітними засобами (метро, поїзди, автомобілі, гужовий транспорт, пішки).

 Як правило, транспортом вивозять робочі зміни, формування Цивільної оборони, дітей і літніх людей, інвалідів, вагітних жінок тощо.

Евакуація населення проводиться за територіально-виробничим принципом. Це означає, що вихід у заміську зону робітників і службовців, евакуйованих членів їхніх сімей, студентів вузів, учнів шкіл та училищ організовується через підприємства, навчальний заклад. Решта населення евакуюють через ЖЕКибудинкоуправління за місцем проживання. і

Плани евакуації населення розташовані в штабах Цивільної оборони міста, району, області. На підставі плану евакуації проводять такі заходи: створюють і завжди підтримують на поготові пункти управління, засоби зв'язку й передачі інформації; підготовлюють усі види транспорту, станції та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміський зоні; виявляють приміщення, придатні як протирадіаційні укриття; будують і обладнують джерела водопостачання; проводять інші заходи, що сприятимуть успішній евакуації населення.

Для підготовки й проведення евакуації населення на допомогу штабам Цивільної оборони в містах, районах і на об'єктах народного господарства (підприємствах, організаціях, навчальних закладах) створюють евакуаційні комісії. Евакуаційна комісія здійснює: підрахунок населення, яке підлягає евакуації; підрахунок можливостей населених пунктів заміської зони, прийняття й розміщення населення організацій та навчальних закладів; розподіл районів і населених пунктів між евакуйованими; підрахунок транспортних засобів і розподіл їх по об'єктах евакуації; визначення піших колон та маршрутів; розробка документів про евакуацію населення свого району, навчального закладу.

У навчальному закладі створюється комісія на чолі з першим проректором.

Евакуаційна комісія об'єкта здійснює: підрахунок кількості студентів та викладачів, членів їхніх сімей, яких евакуйовуватимуть; визначення складу піших колон І уточнення маршрутів їх виходу; організовує забезпечення транспортом; готує пункти посадки і висадки; забезпечує зв'язок з районними комісіями евакуації і збірними пунктами; встановлює зв'язок з приймальними комісіями у заміській зоні, займається питаннями розміщення матеріального забезпечення, медичного та побутового обслуговування.

Евакуацію населення проводять через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення.

ЗЕП розміщують у громадських будинках (школах, клубах тощо), поблизу залізничних станцій, платформ, пристаней, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване сховище з розрахунком кількості відправленого населення.

Поблизу станцій, пунктів висадки створюються приймальні евакуаційні пункти (ПЕП), на яких організовують зустріч і відправлення населення (рис. 23).

У заміській зоні робітників і службовців розміщують зі своїми сім'ями, а на роботу відправляють у місто.

Студенти навчальних закладів і учні продовжують навчання у заміський зоні.

ОСОБЛИВОСТІ ЕВАКУАЦІЇ ПРИ АВАРІЯХ НА АТОМНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЯХ (АЕС) І ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ

У разі аварії на АЕС передбачається евакуація населення і сільськогосподарських тварин (із 30-кілометрової зони навколо АЕС, організовується розміщення їх у безпечних районах і забезпечення всім необхідним у процесі евакуації та у місцях їхнього розселення.

При плануванні евакуації враховуються такі особливості:

— розробляється кілька варіантів евакуації залежно від характеру масштабів аварій, метеоумов і можливої радіаційної обстановки;

— у разі термінової евакуації збірні евакопункти не розгортаються. Евакуація міського населення проводиться за територіальним принципом, Посадка на транспортні засоби здійснюється біля під'їздів житлових будинків і захисних споруд;

— населення сільської місцевості евакуюється за промислово-територіальним принципом, по сільськогосподарських кооперативах та ін. Одночасно вивозять і сільськогосподарських тварин;

— на межі 30-кілометрової зони створюють контрольно-пропускні пункти з розгортанням постів дозиметричного контролю, медпунктів, пунктів санітарної обробки і проміжних пунктів (ППЕ).

Евакуація населення і частково сільськогосподарських тварин передбачається у два етапи. На першому етапі евакуйованих доставляють транспортом до контрольно-пропускних пунктів 30-кілометрової зони і висаджують.

Транспорт за межі зони не виходить.

На другому етапі евакуйовані реєструються на проміжному пункті евакуації і «чистим» транспортом розвозяться у райони розселення;

— передбачається максимальне залучення всіх видів транспортних засобів для вивезення евакуйованих у стислі терміни, а із пристанційних сіл — протягом 4 год.;

— планується виїзд населення на особистому транспорті;

— розміщення евакуйованих проводять за промисловим принципом: колектив підприємства, організації із сім'ями розселюються в одному або близько розташованих населених пунктах; колективні, фермерські та ін. господарства розміщують на базі відповідних господарств;

— райони розміщення людей і маршрути евакуації повинні мати дублюючі варіанти на випадок небезпечної радіаційної обстановки, коли основні використати неможливо.

138ПЕП

Заліське

Рис. 23. Схема евакуації

ЕВАКУАЦІЯ ПРИ АВАРІЯХ НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ

Евакуація полягає у вивезенні або виведенні робітників і населення, котре мешкає поблизу об'єкта, за межу осередку хімічного ураження. Зволікання з евакуацією при аваріях на хімічно небезпечних підприємствах може призвести до отруєння і загибелі людей. Якщо є захисні споруди з фільтровентиляційним обладнаннням, то потрібно негайно укрити в них робітників, службовців підприємства і населення.

Документом, який визначає термін і порядок проведення евакуації, є план цивільної оборони об'єкта народного господарства. Планування евакуації населення, яке мешкає поблизу хімічно небезпечного підприємства, здійснюється по кожному об'єкту.

При плануванні евакуації враховують:

— небезпечні концентрації отруйних речовин можуть зберігатися до декількох діб;

— незначне ушкодження людей отруйними речовинами через шкіру не потребує застосування засобів захисту шкіри при евакуації;

— особливості розповсюдження отруйних речовин.

У зв'язку із швидким розповсюдженням хмари сильнодіючої отруйної речовини збірні евакопункти не розгортаються.

В умовах значної відстані від місць аварії евакуацію необхідно проводити комбінованим способом. Зони хімічного зараження при аваріях з розливанням СДОР можуть мати довжину від десятків метрів до десятків кілометрів. Це залежатиме від кількості розлитої СДОР, її виду та умов зберігання, а також від швидкості вітру і вертикальної стійкості повітря. V зв'язку з цим у плані цивільної оборони повинно бути кілька варіантів відселення залежно від напрямку вітру. Маршрути евакуації вибирають перпендикулярно до розповсюдження хмари СДОР. 

Розміщення евакуйованих планується в населених пунктах, що є за межею хімічного зараження, у будинках житлового сектора.

Відстань евакуації залежить від масштабу аварії і, як правило, не перевищує 15 км від зони хімічного зараження. У пунктах тимчасового відселення передбачається розгортання медпунктів, підприємств торгівлі та ін. необхідних засобів.

06.10
Тема :Основні способи захисту населення в надзвичайних         ситуаціях.

Ознайомтесь з наведеним нижче матеріалом та виконайте відповідні завдання

Евакуація – організоване виведення чи вивезення із зони НС або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкоження або знищення. Вона проводиться на державному, регіональному, місцевому або об’єктовому рівні.

 Залежно від особливостей НС встановлюються такі види евакуації: 

обов’язкова; 

загальна 

часткова; 

тимчасова 

 безповоротна

 Рішення про проведення евакуації приймають: 

1) на державному рівні – КМУ;

 2) на регіональному рівні – Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; 

3) на місцевому рівні – районні, районні у мм. Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;

 4) на об’єктовому рівні – керівники суб’єктів господарювання.

  Обов’язкова евакуація населення проводиться у разі виникнення загрози: 

1) аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

 2) катастрофічного затоплення місцевості;

 3) масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;

 4) збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони, які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).

 Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із зон: 

1) можливого радіоактивного та хімічного забруднення; 

2) катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд. 

Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення НС не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням відповідних органів і посадових осіб. 

Тимчасова евакуація проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні та ін.).

 Негайна евакуація є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу.

 Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який передбачає у мирний час вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявного транспорту, а у воєнний час – транспортом, який не передається до складу Збройних Сил України, у поєднанні з виведенням найбільш витривалої частини населення пішим порядком. 

 Проведення евакуації забезпечується шляхом:  

1) утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;

 2) планування евакуації;

 3) визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна; 4) організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;

 5) організації управління евакуацією

 6) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;

 7) навчання населення діям під час проведення евакуації. 

 За рішенням відповідних органів, для виведення чи вивезення основної частини населення із зони НС, районів можливих бойових дій залучаються у порядку, встановленому законом, транспортні засоби суб’єктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення – усі наявні транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян. 

Суб’єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсуються вартість надання послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію наслідків НС або усунення загрози її виникнення, у порядку, визначеному КМУ. Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у зв’язку з НС, несуть відповідальність відповідно до закону. 

 Про початок евакуації населення повідомляють на підприємствах, установах, у навчальних закладах, а також через радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення. Дізнавшись про початок евакуації, люди повинні негайно підготуватися до виїзду (виходу), скласти необхідні речі, засоби індивідуального захисту, медикаменти, продукти, документи і гроші. У будинку, квартирі зняти фіранки з вікон, прибрати предмети і речовини, які легко спалахують. Прибулі на збірний евакуаційний пункт реєструються, розподіляються за видами транспорту, ешелонами, автоколонами, а ті, що йдуть пішки, – за колонами. 

 Для організації прийому і розміщення евакуйованого населення, а також для забезпечення його всім необхідним створюються приймальні евакуаційні комісії (ПЕК) і приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) сільських районів. ПЕК проводять свою роботу разом зі штабами і службами ЦЗ. До складу ПЕК села чи сільськогосподарського об’єкта входять відповідальні працівники державної адміністрації, представники торгівлі, громадського харчування, освіти, медичних, побутових та інших організацій. ПЕК району, села, об’єкта встановлює зв’язок з евакуаційною комісією міста і уточнює питання прийому і розміщення населення, графік руху ешелонів і автомобільних колон, чисельність людей. ПЕП влаштовують у школах, дитячих садках, клубах та інших громадських будівлях, бажано поблизу пунктів прибуття евакуйованого населення. 

 В місцях розселення звільняють приміщення, які призначені для розміщення розосереджуваного і евакуйованого населення, уточнюють всі питання розміщення людей у будинках місцевих жителів, в пансіонатах, туристичних таборах, підсобних господарствах та інших громадських приміщеннях. Завчасно готують колективні засоби захисту. Якщо сховищ до часу прибуття населення буде недостатньо, то організовують додаткове їх будування. Для виконання цих робіт залучають все працездатне населення, в тому числі і населення, яке прибуло з міста.

 Місцеві жителі повинні бути готові поділитися з прибулими продуктами харчування, особливо в перші дні приїзду, до того, як буде організоване їх постачання. Забезпечення евакуйованих продуктами хар- чування і предметами першої необхідності організується через місцеві торгівельні організації, мережу громадського харчування і побутового обслуговування. 

Медичне обслуговування евакуйованих здійснюється діючими на місцях лікарнями, поліклініками, медпунктами сільської місцевості, які можуть бути додатково укомплектовані евакуйованими медичними працівниками та забезпечені засобами санітарної обробки і знезаражування. У місцях розселення евакуйоване населення повинне суворо дотримуватися розпоряджень місцевої адміністрації, органів ЦЗ. Його залучають до роботи в сільському господарстві, на лісогосподарському виробництві, на місцевих підприємствах і підприємствах, вивезених із небезпечної зони, які продовжують роботу. 

 Укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту Укриття населення в захисних спорудах ЦЗ – це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд та підтримання їх у готовності до використання, а також пристосуванням наявних приміщень для захисту насе- лення. Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від вражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів). До захисних споруд цивільного захисту належать:

 1) сховище – герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

 2) протирадіаційне укриття – негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;

3) швидкоспоруджувана захисна споруда ЦЗ – захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

 Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок НС у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються:

 а) споруда подвійного призначення – це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення;

 б) найпростіше укриття – це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків НС, а також від дії засобів ураження в особливий період.

 Укриттю у захисних спорудах цивільного захисту підлягають: 

1) у сховищах: а) працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій ЦЗ та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів, які продовжують свою діяльність в особливий період; б) персонал атомних електростанцій, ін. ядерних установок і працівники суб’єктів господарювання, які забезпечують функціонування таких станцій (установок); в) працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до категорії особливої важливості ЦЗ та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів, а також працівники чергового персоналу суб’єктів господарювання, які забезпечують життєдіяльність міст, віднесених до відповідних груп ЦЗ; г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані у безпечне місце; 

2) у протирадіаційних укриттях: а) працівники суб’єктів господарювання, віднесених до першої та другої категорій ЦЗ та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів, які продовжують свою діяльність у воєнний час; б) працівники суб’єктів господарювання, розташованих у зонах можливих руйнувань, небезпечного і значного радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій; в) населення міст, не віднесених до груп ЦЗ, та інших населених пунктів, а також населення, евакуйоване з міст, віднесених до груп ЦЗ і зон можливих значних руйнувань; г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, розташованих за межами зон можливих значних руйнувань міст, віднесених до груп ЦЗ, і суб’єктів господарювання, віднесених до категорій ЦЗ, а також закладів охорони здоров’я, які продовжують свою діяльність у воєнний час;

 3) у швидкоспоруджуваних захисних спорудах цивільного захисту, найпростіших укриттях та спорудах подвійного призначення – населення міст, віднесених до груп цивільного захисту, яке не підлягає евакуації у безпечне місце, а також інших населених пунктів. 

  В Україні щорічно виникають тисячі важких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. З 2014 року в Україні вперше з часів Другої світової війни існує надзвичайна ситуація воєнного характеру. Нині в багатьох областях України у зв’язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості природних і особливо техногенних надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни.

1.     Поняття про надзвичайні ситуації.  

Надзвичайними ситуаціями, що впливають на довкілля і безпеку життєдіяльності людини є аварії, катастрофи стихійні лиха, наслідки застосування хімічної та біологічної зброї, зброї масового ураження, звичайних засобів ураження, тероризму.

2.     Класифікація надзвичайних ситуацій. 

Надзвичайні ситуації класифікують за причинами і наслідками виникнення, масштабами заданих збитків та ушкоджень, знищення матеріальних цінностей, та ураження людей. А саме:

- надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове зруйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

- надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;

- надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

- надзвичайні ситуації воєнного характеру.

Повторення  (пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо)

Крім того, необхідно знати, що, відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій:

1) надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

2) надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) — Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, або загрожує перенесенням на територію суміжної області України а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

3) надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

4) надзвичайна ситуація об'єктного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

3. Дії населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій. (робота по відділеннях з роздатковим матеріалом. Презентація напрацювань групи)

Розглянемо більш детально різні види надзвичайних ситуацій та дії населення в разі їх виникнення. Кожне відділення отримує завдання з видом надзвичайної ситуації.

4.Сигнали і порядок оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій.

Основні принципи щодо захисту населення:

Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду, ступеня небезпеки, можливих надзвичайних ситуацій.

Усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються на підставі законів держави.

При захисті населення використовують усі наявні засоби захисту (евакуацію із небезпечних районів, захисні споруди, індивідуальні засоби захисту...).

Громадяни повинні знати основні свої обов’язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримуватись установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій.

Є п’ять основних заходів щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:

Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійного його інформування про наявну обстановку.

Навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів.

Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.

Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.

Повідомлення населення про факт небезпечної аварії, стихійного лиха, застосування зброї масового знищення проводяться засобами масової інформації (радіо, телебачення та ін.) з метою не допустити загибелі людей, забезпечення їм нормальні умови життєдіяльності у надзвичайній ситуації.

Для того, щоб населення своєчасно ввімкнуло радіо та телевізора, в помешканнях, на підприємствах, інших закладах існує сигналізація (сирени, ревуни, гудки). Почувши сигнал, всі громадяни повинні ввімкнути радіо і телевізор.

Рев сирени означає: "Увага всім!". По радіо і телебаченню штаб цивільної оборони України у надзвичайних ситуаціях передають сигнал повідомлення, а також поради населенню, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Наприклад: "Увага! Говорить штаб Цивільної оборони міста Коломиї. Громадяни! У зв’язку з можливістю землетрусу необхідно: відключити газ, воду, електричний струм, погасити вогонь у печах. Повідомте усіх сусідів про цю інформацію. Візьміть одяг, цінні речі, документи, харчі і вийдіть на вулицю. Допоможіть хворим і літнім. Займіть місця подалі від будинків, споруд і ліній електропередачі". При загрозі війни або іншого регіонального конфлікту із застосування сучасної зброї існують спеціальні сигнали.

Після сигналу повідомлення виконуються такі дії:

1. Повітряна тривога. Якщо сигнал безперервний дзвінок сирен, гудків протягом 2-3 хв., то зупиняються всі роботи, вимикаються прилади, силова мережа. Виключається подача газу, електричного струму. Робітники і службовці прямують до сховищ.

Якщо сигнал радіосигнал: "Увага! Увага! Увага! Повітряна тривога!", тоді якщо цей сигнал застосовується у вас дома, негайно вимкніть нагрівальні прилади, газ, світло, загасіть вогонь у печі, одягніть дітей, візьміть засоби індивідуального захисту: протигаз, ватно марлеву пов’язку, аптечку, документи, необхідні речі, харчі, воду. Вимкніть зовнішнє і внутрішнє світло і прямуйте до сховищ. Якщо ви під час тривоги знаходитеся на вулиці, необхідно сховатися в найближчому сховищі. А якщо ви не встигли сховатися в сховищі, то сховайтеся у підвалах, підземних переходах, тунелях. Якщо поблизу немає підземних споруд, ховайтеся у траншеях, канавах, ярах, ямах та іншим місцях, обов’язково треба надіти засоби індивідуального захисту.

2. Радіаційна небезпека. Якщо сигнал радіосигнал: "Увага! Увага! Громадяни! Радіаційна небезпека!" Тоді надіньте респіратор; проти пилову тканину-маску, а при відсутності – протигаз. Візьміть харчі, воду, предмети першої необхідності і прямуйте до сховища. При відсутності сховища надійним захистом можуть бути підвали і кам’яні споруди. А якщо ви сховалися у квартирі або на підприємстві, не гайте часу: приступайте до герметизації приміщення, зачиніть вікна, двері, заткніть усі щілини.

Якщо ви перебуваєте на зараженій місцевості або вам доведеться увійти в район ураження, необхідно прийняти засіб №1 з індивідуальної аптеки. Вихід зі сховища можливий тільки за розпорядження місцевих органів Цивільної оборони.

3. Хімічна тривога. Якщо радіосигнал: "Увага! Увага! Громадяни! Хімічна тривога!" То почувши сигнал, надіньте протигаз, засоби захисту шкіри та сховайтеся у сховищі. При загрозі хімічного ураження необхідно прийняти антидот, біологічного ураження – протибіологічний засіб №1 з аптеки А 1-2. Якщо захисної споруди немає – використовуйте житло, підсобні та виробничі приміщення.

Сховища залишити можна тільки після рішення місцевих органів Цивільної оборони і сигналу "Відбій повітряної тривоги".

Напишіть:
- Які види евакуації ви знаєте?
-Що означає, захисна споруда подвійного призначення?
-Перечисліть надзвичайні ситуації природнього характеру.

(відповідь по вайберу 0973212629)

29.09

Тема:Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Опрацюйте наведений нижче матеріал та виконайте завдання !

Управління під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій полягає у керівництві силами цивільного захисту (оперативно-рятувальна служба цивільного захисту, аварійно-рятувальні служби, формування цивільного захисту, спеціалізовані служби, пожежно-рятувальні підрозділи (частини), добровільні формування цивільного захисту) при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (АРІНР).

АРІНР – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист населення, уникнення руйнувань і матеріальних збитків, локалізацію зони впливу небезпечних чинників, ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують життю рятувальників.

Головна мета управління під час виконання АРІНР – забезпечити своєчасне та ефективне виконання завдань у зоні надзвичайної ситуації (НС) у найкоротші терміни та з мінімальними людськими й матеріальними втратами від наслідків НС наявними ресурсами (силами та засобами різноманітного призначення для виконання АРІНР).

 Керівник аварійно-рятувального формування

Керівник аварійно-рятувального формування, що прибув у зону НС першим, бере на себе повноваження керівника робіт з ліквідації наслідків НС (керівника робіт) і виконує їх до прибуття призначеного у встановленому порядку керівника робіт.

У випадку технологічної неможливості проведення всього обсягу АРІНР керівник робіт може припинити АРІНР як в цілому, так і певної їхньої частини, при цьому, в першу чергу, вжити усіх можливих заходів щодо рятування людей, які перебувають у зоні НС.

Керівник аварійно-рятувального формування, який призначений керівником робіт, у випадку отримання інформації про виникнення НС більш високого рівня або інших небезпечних подій, що вимагають невідкладного реагування, а також обставин, що роблять неможливим виконання ним обов’язків керівника робіт, може залишити зону НС, призначивши керівником робіт іншу посадову особу з-поміж керівників аварійно-рятувальних формувань, що беруть участь у проведенні АРІНР. При цьому в обов’язковому порядку невідкладно подається донесення керівнику органа, який призначив цього керівника робіт, і здійснюється запис у відповідних документах. Відповідальність за наслідки такого рішення покладається на посадову особу, що його ухвалила.

 За гострої необхідності керівник робіт має право самостійно вирішувати питання щодо:

·         проведення заходів з евакуації

·         зупинки діяльності організацій, що перебувають у зоні НС

·         проведення АРІНР на об’єктах і територіях організацій, що перебувають у зоні НС

·         обмеження доступу людей у зону НС

·         розбронювання з метою ліквідації наслідків НС резервів матеріальних ресурсів організацій, що перебувають у зоні НС

·         використання у порядку, встановленому законодавством України, засобів зв’язку та транспорту, іншого майна організацій, що перебувають у зоні НС

·         залучення до проведення робіт з ліквідації наслідків НС позаштатних та громадських аварійно-рятувальних формувань, а також рятувальників, що не входять до складу зазначених формувань, за наявності у них документів, що підтверджують їхню атестацію на проведення АРІНР

·         залучення на добровільній основі населення до проведення невідкладних робіт, а також окремих громадян, що не є рятувальниками, з їхньої згоди до проведення АРІНР

·         прийняття інших заходів, обумовлених розвитком НС і ходом робіт з її ліквідації

 Управління роботами починається з моменту виникнення НС і завершується після ліквідації її наслідків. Управління здійснюється, як правило, за добовими циклами, кожен із яких складається з таких етапів:

1.    збір даних про обстановку;

2.    аналіз і оцінка обстановки;

3.    підготовка висновків і пропозицій до рішення на проведення робіт;

4.    ухвалення (уточнення) рішення і доведення завдань до відома виконавців;

5.    організація взаємодії;

6.    забезпечення дій сил і засобів;

7.    організація управління.

Управління аварійно-рятувальними формуваннями має бути стійким, безперервним, оперативним, при цьому доцільно забезпечувати поєднання необхідного ступеня централізації з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання завдань.

 Збір даних, аналіз та оцінка обстановки

Зміст функцій управління та їхня циклічність є характерними для планового проведення аварійно-рятувальних робіт. Через різкі зміни обстановки вони можуть змінюватися і, відповідно, органи управління мають діяти адекватно до конкретної обстановки.

Дані про обстановку та її зміни надходять до органів управління у формі строкових і термінових донесень. Основними джерелами подання найбільш повних і узагальнених даних про обстановку є підпорядковані формування (підрозділи) та органи управління. Значна частина інформації може надходити від органів управління вищого рівня та їхніх засобів спостереження і контролю.

Залежно від послідовності розвитку надзвичайної ситуації, підпорядковані органи управління надають донесення про імовірність виникнення надзвичайної ситуації, факт її виникнення, обстановку в районі лиха, про хід аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, різку зміну обстановки, результати робіт (за періодами).

Донесення щодо імовірності та факту виникнення НС подаються негайно. Вони повинні містити лише дані, необхідні для вживання екстрених заходів і визначення завдань силами постійної готовності, а також для прийняття попереднього рішення щодо приведення в готовність сил і засобів, надсилання їх до району надзвичайної ситуації й ведення аварійно-рятувальних робіт. Детальніші донесення надаються після проведення розвідки, рекогносцирування й на початковому етапі робіт. Вони містять дані, за якими уточнюється попереднє або приймається нове рішення на проведення робіт основними силами.

Обстановку у повному обсязі аналізує керівник органу управління, який очолює аварійно-рятувальну операцію, його заступники та інші посадові особи, кожен у межах своєї компетенції й відповідальності.

 Аналіз обстановки містить оцінку таких відомостей:

·         характер об’єкта НС (призначення, наявність впливу небезпечних факторів НС, кількість і склад осіб, що перебувають на об’єкті, відстань до населених пунктів, наявність і стан комунікацій та засобів зв’язку тощо);

·         масштаб розвитку надзвичайної ситуації, заходи безпеки для виробничого персоналу та населення, межі небезпечних зон (пожеж, радіоактивного, хімічного забруднення, бактеріологічного зараження, затоплення, руйнування тощо) і прогноз їхнього можливого поширення;

·         наявність загрози для людей, кількість постраждалих (загиблих) і оперативні відомості про матеріальні втрати;

·         види, обсяг і умови невідкладних робіт;

·         потреба в силах і засобах для проведення робіт у найкоротший термін;

·         наявність у найближчих місцях (населених пунктах) сил і засобів рятування, будівельної та іншої техніки, установ охорони здоров’я тощо;

·         кількість, укомплектованість, забезпеченість і готовність до дій сил та засобів, послідовність введення їх у зону НС для розгортання робіт;

·         достатність і стан прибулих на місце НС сил і засобів.

У процесі аналізу даних про обстановку фахівці зіставляють потребу в силах і засобах для проведення робіт з їх конкретною наявністю та можливостями, проводять розрахунки, аналізують варіанти застосування, обираючи найбільш доцільний (реальний).

Висновки з оцінки обстановки та пропозиції щодо застосування сил і засобів доповідаються керівникові органа управління (керівникові робіт з ліквідації наслідків НС), пропозиції фахівців узагальнюються і використовуються у процесі ухвалення рішень.

 Рішення на проведення АРІНР у зоні НС є основою управління; його ухвалює та організовує виконання керівник органа управління (керівник робіт з ліквідації НС).

Рішення містить такі основні елементи:

·         висновки з оцінки обстановки;

·         задум дій;

·         завдання підрозділам (формуванням), які беруть участь у ліквідації наслідків НС;

·         заходи щодо безпеки;

·         організація взаємодії;

·         забезпечення дій сил цивільного захисту;

·         організація управління та зв’язку.

Висновки щодо оцінки обстановки містять відомості про характер і масштаби НС, заходи, які мають проводитися, умови проведення, наявність сил та засобів можливості їхнього проведення.

Основу рішення становить задум ліквідації наслідків НС.

У задумі дій визначаються:

·         мета, завдання, які належить виконувати органу управління і його силами;

·         напрямок зосередження основних зусиль сил та засобів (об’єкти, райони, ділянки);

·         головні завдання і послідовність проведення робіт;

·         способи локалізації НС, проведення АРІНР та спеціальних робіт;

·         порядок використання технічних засобів, заходи з безпеки та забезпечення безперервності робіт (порядок роботи й, за необхідності, заміна учасників ліквідації наслідків НС);

·         об’єкти, сектори й ділянки проведення АРІНР;

·         пункти (місця) зосередження резерву сил та засобів, харчування, збору евакуйованих людей і майна, надання медичної допомоги тощо.

Завдання підрозділам (формуванням), які беруть участь у ліквідації наслідків НС, доводять розпорядженнями, які заносяться у журнал (фіксуються засобами об’єктивного контролю).

Під час постановки завдань вказуються:

·         короткі висновки з оцінки обстановки;

·         об’єкт і вид НС, можливі небезпечні фактори НС;

·         задум проведення АРІНР;

·         завдання для підрозділів, що діють на вирішальному напрямку, підрозділів, що діють на інших напрямках (ділянках), і підрозділів забезпечення;

·         місце командного пункту і керівництва з ліквідації наслідків НС.

 

Групи організаційних та інженерних заходів

Завдання щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій складаються із сукупності шести груп організаційних та інженерних заходів, які в умовах надзвичайної ситуації, стислих термінів виконання й обмежених місцевих ресурсів вимагають зусиль багатьох організацій.

I група заходів (прогнозування надзвичайних ситуацій) вирішується силами державних і територіальних науково-дослідних установ, центрів та станцій спостереження.

II група (локалізація або ліквідація надзвичайних ситуацій) та III група заходів (аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи) покладаються на територіальні та об’єктові аварійно-рятувальні формування, які створюються на підприємствах і в організаціях. За необхідності, можуть додатково залучатися військові формування і місцеве населення.

IV група заходів (надання допомоги населенню постраждалих районів) перебуває у компетенції Уряду держави і здійснюється через місцеві органи влади й добровільні організації.

V група заходів (відновлення уражених міст та інших об’єктів економіки) та VI група (інженерно-технічні заходи щодо стійкості роботи об’єктів економіки на випадок повторних дій стихійного лиха і їх запобігання) виконуються силами спеціалізованих формувань відповідних міністерств і відомств.

 

Ліквідація наслідків НС

Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації – проведення комплексу заходів, що складається з аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, які здійснюються у разі виникнення надзвичайної ситуації та спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, а також на локалізацію зони надзвичайної ситуації.

Аварійно-рятувальні роботи (АРР) проводяться з метою пошуку і деблокування постраждалих, надання їм медичної допомоги та евакуації до лікувальних закладів.

Аварійно-рятувальні роботи в осередках ураження включають такі дії:

·         розвідка маршрутів руху і ділянок робіт;

·         локалізація, гасіння пожеж на маршрутах руху і ділянках робіт;

·         ліквідація або доведення до мінімально можливого рівня шкідливих і небезпечних чинників, які виникли внаслідок НС та унеможливлюють ведення рятувальних робіт;

·         пошук та вилучення уражених із пошкоджених або палаючих будівель, загазованих, затоплених і задимлених приміщень;

·         надання домедичної та екстреної медичної допомоги постраждалим та евакуація їх до медичних установ;

·         евакуація населення з небезпечних зон;

·         санітарна обробка людей, ветеринарна обробка тварин, дезактивація, дезінфекція і дегазація техніки, засобів захисту та одягу, знезаражування території і споруд, продовольства, води, продовольчої сировини та фуражу.

Аварійно-рятувальні роботи проводяться у максимально стислий термін. Це пояснюється, перш за все, необхідністю надання своєчасної медичної допомоги постраждалим, а по-друге: об’єми руйнувань і втрат можуть зростати внаслідок впливу вторинних факторів (пожежі, вибухи, затоплення тощо).

Невідкладні роботи (НР) проводяться з метою створення умов для проведення аварійно-рятувальних робіт, уникнення подальших руйнувань і втрат, викликаних вторинними уражаючими чинниками, а також забезпечення життєдіяльності об’єктів економіки та постраждалого населення.

Невідкладні роботи включають такі дії:

·         прокладення колонних шляхів і пророблення проходів у завалах і зонах зараження;

·         локалізація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних, теплових і технологічних мережах з метою створення умов для проведення рятувальних робіт;

·         укріплення або руйнування конструкцій будинків і споруд, які загрожують обвалом чи перешкоджають безпечному проведенню рятувальних робіт;

·         ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв’язку, комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних робіт;

·         виявлення, знешкодження і знищення нерозірваних боєприпасів та інших вибухонебезпечних предметів;

·         ремонт і відновлення пошкоджених споруд для укриття від можливого повторного уражаючого впливу;

·         санітарне очищення територій у зоні надзвичайної ситуації;

·         першочергове життєзабезпечення постраждалого населення.

Висновки

Успіх аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах надзвичайних ситуацій досягається:

1.    завчасною підготовкою органів управління, сил і засобів системи цивільного захисту і, насамперед, ДСНС до дій у разі загрози й виникнення НС, завчасним вивченням особливостей можливих дій;

2.    екстреним реагуванням на виникнення надзвичайних ситуацій;

3.    безперервним чітким і постійним управлінням роботами, прийняттям оптимального рішення та послідовним упровадженням його у життя, підтриманням постійної взаємодії сил;

4.    безперервним веденням робіт до їхнього повного завершення із застосуванням сучасних технологій, які забезпечують найбільш повне використання можливостей сил і засобів; неухильним виконанням вимог установлених режимів робіт та правил безпеки;

5.    організацією безперервного забезпечення робіт і життєзабезпечення постраждалого населення та рятувальників.

 

     Запишіть основні завдання щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та відправте по вайберу(0973212629)

 

24.03 

Тема: Прийоми і способи веднння рятувальних робіт

Опрацюйте наведений нижче матеріал та виконайте завдання !

Послідовність, прийоми та способи проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

   Види, послідовність і способи ведення РіІНР визначаються в залежності від обстановки, що склалася в осередку ураження (характеру руйнувань будівель і споруд, пожеж, аварій на КЕТМ, радіоактивного і хімічного заражень, умов погоди, часу року і доби), а також наявності сил і засобів для ведення робіт. Начальник Цивільної оборони і командири невоєнізованих формувань перед початком РіНР установлюють найбільш доцільні прийоми і способи виконання робіт, визначають порядок використання машин і механізмів, а також інших засобів механізації і місця їхнього розгортання.

У ході проведення РіНР командири формування ведуть розвідку ділянок (об'єктів) робіт, уточнюють обсяг робіт і послідовність їхнього проведення, прийоми і способи порятунку людей із завалів і палаючих будинків, захисних споруджень, способи локалізації пожеж, порядок використання техніки.

І. Улаштування проїздів і проходів у завалах і гасіння пожеж.

Пристрій проїздів (проходів) здійснюється розчищанням проїжджої частини від уламків будівель, якщо висота завалу не перевищує 1 м. При суцільних завалах більше за 1 м проїзд прокладається по завалу шляхом видалення уламків, які мають великі розміри, засипки грунтом і розрівняння поверхні завалу.

При початку рятувальних робіт у першу чергу проводяться роботи з улаштування проїздів і проходів до захисних споруд, палаючих, ушкоджених і зруйнованих будинків і споруджень, де можуть знаходитися постраждалі, місцям аварій, що перешкоджають або затрудняють ведення РіНР:

а) проїзди і проходи в завалах улаштовуються командами механізації (ланками, групами)при взаємодії з рятувальними формуваннями.

При пристрої проїздів (проходів) формуванню намічається:

• напрямок руху;
• визначається порядок і послідовність його дій;
• терміни виконання робіт.

Якщо завал місцевий (незначний), висота завалу не перевищує 1 м., проїзд (прохід) у ньому здійснюється шляхом розчищення проїзної частини від уламків будівель.

При суцільному завалі висотою більше 1 м , проїзд прокладається по завалі. Крупнодрібні елементи віддаляються (за допомогою кранів, екскаваторів), поверхня завалів розрівнюється й ущільнюється.

Однобічні проїзди улаштовуються з розрахунку: ширина 3-3.5 м , через 150-200 м роблять роз'їзди довжиною 15-20 м.

Двосторонні улаштовуються шириною 6-6.5 м.

б) Протипожежні формування, використовуючи улаштовані проїзди й обходячи перешкоди, виходять до місць пожеж, у першу чергу ведуть боротьбу з пожежами, що перешкоджають просуванню до ділянок (об'єктів) робіт і які затрудняють проведення РіНР. Надалі вони локалізують і гасять пожежі, що загрожують об'єктам, яки не охоплені вогнем, рятують і евакуюють людей з палаючих будинків, споруджень і зони пожеж.

Командир ланки (ком. Групи) пожежегасіння, одержавши задачу на проведення робіт:

• висилає пожежну розвідку в осередок ураження;
• швидко виводить формування на зазначені рубежі;
• організує його дії по виконанню задачі.

При цьому він визначає:

• маршрут і порядок руху до ділянок робіт;
• рубежі локалізації і гасіння пожеж;
• об'єкти зосередження основних сил і засобів;
• прийоми і способи локалізації і гасіння пожеж.

Боротьбу з пожежами він організує шляхом послідовного введення пожежних машин у зону пожежі. При необхідності частина пожежних машин може використовуватися для перекачування води з природних або штучних джерел водопостачання(водойм). На ділянках робіт протипожежні формування локалізують і гасять пожежі в будинках і спорудженнях з метою захисту людей, що знаходяться в них, а також забезпечують роботу інших формувань поблизу входів і виходів зі захисних споруд і на шляхах евакуації уражених. Вони ведуть боротьбу з вогнем у місцях розташування виробничої апаратури й ємностей, нагрів яких може привести до вибуху або швидкого поширення вогню.

Порятунок людей з палаючих будинків і споруджень протипожежні формування здійснюють у взаємодії з рятувальними й ін. формуваннями.

 

Протипожежні формування, що завершили роботи, виводяться з осередків поразки, проходять спеціальну обробку, ремонтують пожежну техніку і поповнюють запаси речовин, які гасять вогонь.

 

Тема: Заходи по ліквідації наслідків зараження.

 

Опрацюйте наведений нижче матеріал та виконайте завдання !

 

Спеціальна обробка належить до заходів з ліквідації наслідків радіаційного, хімічного забруднення і проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу до виконання завдань із проведення аварійнорятувальних та інших невідкладних робіт. Спеціальна обробка проводиться під час ліквідації наслідків радіаційного, хімічного забруднення або після їх завершення. 

Спеціальна обробка включає в себе: санітарну обробку особового складу та дезактивацію, дегазацію техніки, обладнання, одягу, взуття, засобів індивідуального захисту. Залежно від обставин, наявності часу та існуючих засобів спеціальної обробки вона може виконуватись у повному обсязі або частково і відповідно поділяється на повну та часткову.

 Часткова спеціальна обробка проводиться з метою знезараження (видалення) радіоактивних, небезпечних хімічних речовин з відкритих ділянок шкіри, зовнішніх поверхонь одягу, взуття, окремих ділянок техніки та обладнання, з якими особовий склад стикається під час роботи. Її здійснюють під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт силами рятувальників за розпорядженням відповідного командира (начальника).

 Повна спеціальна обробка проводиться з метою знезараження (видалення) радіоактивних, небезпечних хімічних речовин для забезпечення можливості експлуатації техніки, обладнання, без засобів індивідуального захисту. Вона 5 включає проведення в повному обсязі дезактивації, дегазації техніки, обладнання, інструментів, засобів індивідуального захисту, одягу, взуття, а також санітарну обробку людей. Обсяг робіт під час повної спеціальної обробки залежить від виду та умов забруднення, а також ступеня захищеності рятувальників. Повну спеціальну обробку проводять, як правило, в районах спеціальної обробки за рішенням відповідного керівника після виходу із зон забруднення, а також після виходу з району проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. 

 СПОСОБИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОБРОБКИ 

 Дезактивація

 Дезактивація проводиться з метою видалення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь об’єктів. Дезактивація може проводитися двома способами — механічним і фізикохімічним, які один одного доповнюють. Механічний спосіб полягає в механічному видаленні радіоактивного пилу щіткою, віником, за допомогою пилососа або витрушуванням і вибиванням, обтиранням клоччям, ганчір’ям, змиванням водою, зняттям і видаленням верхнього забрудненого шару, фільтруванням, газоповітряним струменем. Механічний спосіб найбільш простий, доступний і, як правило, використовується для дезактивації техніки, автотранспорту, одягу, засобів індивідуального захисту в найкоротший термін після виходу із забрудненої території. Однак унаслідок тісного контакту радіоактивних речовин з поверхнею багатьох матеріалів і, як наслідок, глибокого проникнення радіоактивних речовин всередину поверхні, механічний спосіб дезактивації може не дати необхідного ефекту. Тому разом з ним використовують фізико-хімічний спосіб, який передбачає використання розчинів поверхнево-активних та спеціальних хімічних речовин, які значно підвищують ефективність видалення (змивання) радіоактивного пилу з поверхонь. 

 Дегазація 

Дегазацію проводять з метою знезараження небезпечних хімічних речовин або їх видалення з поверхонь забруднених об’єктів. Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами. Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з небезпечними хімічними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Зважаючи на хімічну природу дегазуючих речовин і здатність їх взаємодіяти з 6 небезпечними хімічними речовинами, всі дегазуючі речовини поділяють на дві групи: окислювальної і хлоруючої дії; лужного (основного) характеру, (гідролітичної дії). Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням забрудненої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою водними кашками (гіпохлорит кальцію, хлорне вапно). У разі відсутності штатних дегазаційних речовин можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лужної та окислювальнохлоруючої дії. Відходи, які містять речовини лужного характеру, утворюються під час: очищення нафтопродуктів; оброблення вовни, льону, бавовни, віскози; миття склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв; обезжирення металевих поверхонь; переробки целюлози і на інших підприємствах хімічної промисловості. Лужність відходів можна встановити за допомогою лакмусового паперу (синіє) або в результаті лабораторного аналізу. Відходи, які мають у своєму складі речовини окислювальної та окислювально-хлоруючої дії, створюються під час: відбілювання бавовняних і штапельних тканин; відбілювання целюлози; виробництва хлору, азотно-тукових добрив. Лакмусовий папір у них червоніє. Фізико-хімічний спосіб дегазації заснований на змиванні НХР із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або органічних розчинників. Для цього використовуються пральні порошки або інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку) та бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт як органічні розчинники. Під час такого способу дегазації НХР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із забрудненої поверхні разом з розчинником. Фізичний спосіб дегазації заснований на випаровуванні НХР із забрудненої поверхні та частковому розкладанню таких речовин під дією високотемпературного газового потоку. Цей спосіб дегазації проводиться за допомогою теплових машин.

  Санітарна обробка 

Санітарну обробку проводять з метою знезараження та видалення із шкіри людини радіоактивних, небезпечних хімічних речовин. Залежно від обставин, наявності часу і необхідних засобів санітарна обробка може проводитися частково або повністю.

 Часткова санітарна обробка людей проводиться негайно у разі зараження небезпечними хімічними речовинами або відразу після виходу із забрудненої  зони у разі зараження радіоактивними речовинами. Часткова санітарна обробка виконується самостійно або при взаємодопомозі. Часткова санітарна обробка, як правило, завершується повною санітарною обробкою, що включає миття усього тіла мочалкою з милом (замість мила можна використовувати мийні засоби) під душем. У разі зараження НХР і РР необхідно промити очі, ніс, ротову порожнину 0,5 % розчином соди. Під час повної санітарної обробки обов'язково проводять знезараження одягу і взуття або їх заміну.

 Повну спеціальну обробку можна проводити як у стаціонарних умовах, так і у визначених районах спеціальної обробки. Організація санітарної обробки має бути така, щоб не було потоків людей, які б зустрічалися чи перетиналися, і забезпечувалося їх послідовне проходження через пункт санітарної обробки з початку обробки до її закінчення. 5. ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОБРОБКИ 

 Організація, проведення часткової спеціальної обробки Часткова спеціальна обробка обладнання, техніки і транспорту проводиться з метою знезараження або зниження ступеня її забруднення. Вона може проводитися безпосередньо в зоні забруднення або одразу після виходу із забрудненого району на межі «брудної» і «чистої» зон. Для її проведення насамперед використовують підручні засоби, а також відповідні розчини та дегазаційні комплекти і прилади. Під час часткової спеціальної обробки насамперед обробляються ті частини і поверхні обладнання, техніки та транспорту, з якими необхідний контакт під час виконання роботи (поставленої задачі). Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом рятувальників у всіх випадках, коли встановлено факт радіоактивного або хімічного забруднення. Цю обробку можна проводити багаторазово, без зупинки виконання завдання за розпорядженням відповідного командира (начальника). У разі забруднення радіоактивними речовинами часткова санітарна обробка полягає у механічному видаленні радіоактивних речовин з відкритих частин тіла, зі слизових оболонок очей, носа, ротової порожнини, одягу, спорядження та одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після забруднення безпосередньо у зоні радіаційного забруднення і повторюється після виходу із зони забруднення. Метою санітарної обробки (дезактивації) шкіри людини є пониження дозових навантажень на шкіру та внутрішні органи людини. Внаслідок великої швидкості проникнення радіонуклідів всередину шкіри людини і, як наслідок, в інші органи та тканини людини, ефективність дезактивації шкірних покровів вельми обмежена і залежить від ряду нижчевказаних факторів: характеру радіоактивного забруднення; 8 стану шкіри людини; температури дезактивуючого розчину; терміну дезактивації. Під час проведення часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного забруднення протигази не знімають. Спочатку необхідно протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім видалити радіоактивні речовини з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, після часткової санітарної обробки необхідно його одягнути. Під час проведення часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності: знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином); не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, верхній одяг знімають і витрушують; обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза; знімають протигаз і старанно миють водою обличчя; прополіскують рот і горло. Часткова санітарна обробка: а – дезактивація одягу (змітання, вибивання, витрушування), взуття (обмивання, обтирання, обмітання), засоби індивідуального захисту (витрушування, протирання вологими тампонами); б – обробка відкритих частин тіла (обтирання вологими тампонами або рушником, змивання водою, прополіскування рота і горла). Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою. Заражений одяг має бути змінено у максимально короткий термін. У разі зараження краплиннорідкими НХР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням дегазуючих розчинів, при цьому краплі потрібно зняти впродовж 5 хвилин після потрапляння.

2 Розвідка маршрутів руху й об'єктів робіт

Розвідка є найважливішим видом забезпечення дій сил ЦО.

 

Основна мета розвідки:

• у найкоротший термін одержати достовірні зведення про обстановку, що склалася в результаті стихійних лих, аварій і катастроф.

Основні способи ведення розвідки - безпосередній візуальний огляд місцевості і застосування засобів інструментальної розвідки для виявлення обстановки в районі робіт.

На підставі даних розвідки начальник ЦО приймає рішення на проведення РіНР, їх послідовність, прийоми і способи їх проведення, на застосування ЗІЗ. Розвідка організується штабами всіх ступенів і командирами усіх формувань. Вона може виконати покладені на неї задачі, якщо вона ведеться:

• активно, безупинно, вчасно;
• зведення, що добуваються нею, будуть достовірними.

Підрозділяється в залежності від способу одержання даних і використовуваних засобів на:

• повітряну;
• річкову (морську);
• наземну.

Наземна розвідка поділяється на загальну (для визначення загального характеру й орієнтованого обсягу руйнувань у вогнищі, виміру рівня радіації, уточнення маршруту руху транспорту й евакуації) і спеціальну (інженерну, радіаційну, хімічну, бактеріологічну). Спеціальна розвідка організується службами ЦО і має за мету:

• одержання більш повних і точних зведень про завалені місця і стан людей;
• одержання більш повних і точних зведень про характер руйнувань будинків і споруджень, комунально - енергетичних мереж;
• одержання більш повних і точних зведень про наявність, ступінь, межі радіоактивного, хімічного та бактеріального зараження і ін. дані.

ІІ. Порятунок людей зі зруйнованих і завалених будинків.

Пошук і порятунок людей починається відразу після введення формувань на ділянку робіт. Особовий склад формування розшукує і рятує уражених людей, розбирає завали вручну за допомогою засобів малої механізації, а санітарні дружини надають ураженим людям першу медичну допомогу.

Розшук постраждалих ведеться шляхом суцільного обстеження території, будівель і споруд за допомогою службових собак і спеціальних приладів.

При відсутності засобів пошуку він здійснюється шляхом оклику людей, що опинилися під завалами. При цьому всі, що ведуть пошук, розосереджуються по всій території об’єкту, і окликаючи уражених, уважно слухають. Місця, де є прояви наявності людини(прослуховуються стони, шорохі, стуки) обов’язково помічаються(табличками, покажчиками, крейдою і т. ін.)

Рятувальні формування і формування механізації підготовляються місця для установки техніки (кранів, екскаваторів). Командири формувань керують рятувальними роботами, ставлять додаткові задачі підлеглим, інформують начальника ЦО про хід робіт.

Особовий склад НФ розшукує сховища й укриття і встановлює зв'язок із тими що вкриваються. Для встановлення зв'язку з тими, що укриваються в сховищах, використовуються збережені засоби зв'язку, повітрязоборні отвори. Зв’язок можливо встановити шляхом перестукування через стіни, труби водопостачання й опалення.

Повітря в завалені захисні споруди подається при виході з ладу системи повітропостачання шляхом розчищання повітряпостачальних пристроїв і повітрязаборних каналів, при відчинені дверей сховища або пробиттям отвору в перекритті (стіні) сховища і нагнітання повітря компресором або переносним вентилятором.

Для порятунку людей необхідно розкривати захисні спорудження. Способи розкриття визначає командир формування в залежності від типу і конструкції сховища, а також характеру завалу над ним. Способи розкриття сховищ і укриттів:

• розбирання завалу над основним входом з наступним відкриванням дверей або вирізкою в них отвору;
• відкопування оголовку або люка аварійного виходу;
• пристрій прорізів у стінах притулків з підземних галерей;
• розбирання завалу у стіни будинку з наступним відкопуванням приямку в ґрунті і пробиванням прорізу в стіні притулку;
• пробивання прорізу в стіні із сусіднього приміщення, що примикає до нього;
• розбирання завалу над перекриттям сховища і пробиванням у ньому прорізу для виводу людей.
• улаштування підземної галереї з подальшим пробиттям отвору в стіні або підлозі сховища.

Розкриття можна робити декількома способами одночасно при достатньої наявності сил та засобів.

Порятунок людей з-під завалів, ушкоджених і палаючих будинків.

а) Для розшуку уражених у завалах і зруйнованих і палаючих будинках о/с зведених загонів, рятувальних загонів і санітарних дружин рівномірно розосередивши, обстежує територію призначеного об'єкта, ретельно оглядають завали, ушкоджені і зруйновані будинки. Починати пошук треба з обстеження не пристосованих для укриття людей підвальних приміщень, різних дорожніх споруджень (труби, кювети) зовнішніх віконних і сходових прорізів, навколостіних і кутових просторів нижніх поверхів зовні й усередині будинку й ін. міст, де можуть укритися люди. Розшукувати людей рекомендується шляхом оклику. При розшуку рекомендується застосовувати:

• спеціально навчених собак;
• унікальну апаратуру най чутніші інфрачервоні камери, віброфони.

Дуже важливо встановити зв'язок з людьми шляхом переговорів або перестукування і з'ясувати їхню кількість і стан.

В ушкоджених будинках пошук варто починати з огляду будинку, оцінки його стану, звертаючи увагу на зовнішні стіни, балкони, карнизи, сходові клітки і площадки. Багатоповерхові будинки варто оглядати з нижніх поверхів: оглянути внутрішні стіни, стовпи, перегородки, визначити місцезнаходження людей і можливі шляхи їхньої евакуації з будинку. Ужити необхідні заходи для зміцнення ушкоджених конструкцій.

Велику небезпеку для людей представляють палаючі будинки. Їх варто обстежувати швидко з дотриманням мір безпеки. Двері в задимлені приміщення відкривати обережно, через сильно задимлені будинки просуватися поповзом, кращі при цьому використовувати ізолюючи протигази. Місця перебування людей позначати спеціальними знаками.

Проблема, що поки не удалося вирішити в жодній країні, полягає у швидкому і досить обережному розборі руїн будинків для порятунку заживо похованих (під завалом, якщо не поранені, залишаються живими до 2-3 тижнів).

б) Перед початком робіт з витягу уражених з-під завалів необхідно оглянути завал, вибрати до нього підхід, усунути можливі обвалення окремих конструкцій будинків, а також загасити тліючі і палаючі уламки. Варто відключити комунально - енергетичні мережі.

Для витягу людей з-під завалів можуть застосовуватися такі способи:

• розбирання завалу зверху;
• пристрій проходів (галерей);
• устроєм прорізів у стіні.

Людей, що знаходяться у верхніх шарах завалу, рятують розбиранням завалу зверху. Розбирання проводять обережно і так, щоб не був осад і переміщення завалених конструкцій. Витягання постраждалих з-під завалів здійснюється шляхом розбирання завалу зверху або спорудження галереї в завалі.

Якщо люди знаходяться під завалами біля або усередині завалу з зовнішнього боку будинку, то до них проробляють проходи. Проходи влаштовують у першу чергу в однієї зі стін і там, де є порожнечі між елементами будинків, що обрушилися. Спочатку прохід роблять невеликим, а потім розширюють до розмірів, необхідних для звільнення потерпілих (ширина 0.6-0.8 х 0.9-1.1 м – висота). Прохід на всьому шляху зміцнюють стійками і розпірками. Небезпека – великі брили й уламки. Винос уражених здійснюють на руках, на плащах, брезенті, плівках, волоком і ін. способами. Людям надається перша допомога і вони зосереджуються в безпечних місцях.

Для витягу людей, що знаходяться в пристінкових просторах, доцільно робити прорізі у стіні. Спочатку розчищають завал у стіни, а при необхідності викопують і приямок. Після цього пробивають проріз у стіні (0.8 х 0.8 м) і виносять через нього потерпілих.

в) Порятунок з напівзруйнованих і палаючих будинків.

Порятунок людей із зруйнованих будівель, що горять, проводиться через віконні отвори і балкони за допомогою приставних або висувних сходів, авто вишок, шляхом пристрою трапів і іншими прийомами.

Виробляється різними способами в залежності від характеру руйнувань, положення і стану уражених на поверхах.

Існують наступні способи виконання робіт:

• пристрій тимчасових шляхів (спусків, переходів) з використанням найпростіших драбин (трапів);
• пристрій прорізів у стінах і перегородках із сусідніх збережених споруджень;
• розчищення завалених входів;
• використання приставних, штурмових, мотузкових, пожежних і ін. сход і рятувальних мотузок.

Надання першої медичної допомоги є одним з основних видів рятувальних робіт. Від цього залежить життя. Перша медична допомога надається силами медичних формувань безпосередньо на місці виявлення потерпілого. Порядок і способи залежить від стану уражених. Надання першою медичної допомоги ураженим полягає в зупинці кровотечі, введенні знеболюючих засобів, накладенні пов'язок, шин і здійснюється не пізніші перших 12-14 годин.

Виведення населення з небезпечних місць при виникненні радіаційного, хімічного або бактеріального зараження.

З небезпечних територій людей необхідно терміново евакуювати в безпечні райони – пішки, а також з допомогою всього наявного транспорту. Населенню роз'ясняються правила поведінки і міри захисту від радіаційного, хімічного або бактеріального зараження. Забруднених радіоактивними речовинами або заражених хімічними і біологічними засобами необхідно направити на санітарну обробку.

Санітарна обробка людей поділяється на часткову і повну. Часткова обробка проводиться самостійно в осередках ураження або після виходу з них, а при зараженні НХР і ОР - негайно. Вона полягає в обробці відкритих дільниць тіла, одягу, взуття, засобів індивідуального захисту водою при забрудненні радіоактивними речовинами або рідиною з індивідуального протихімічного пакету при зараженні небезпечними хімічними і бактеріальними засобами і направлена на видалення радіоактивних речовин (РР), нейтралізацію або видалення небезпечних хімічних і отруйливих речовин (НХР, ОР) і знищення біологічних засобів (БЗ).

Повна санітарна обробка полягає в обмиванні всього тіла гарячою водою з милом. Вона проводиться в стаціонарних умовах і на спеціально розгорнених пунктах санітарної обробки. Одночасно з повною санітарною обробкою проводиться обеззараження одягу, взуття і засобів індивідуального захисту.

Обеззараження будівель, обладнання, техніки, транспорту полягає в дезактивації, дегазації і дезинфекціях заражених поверхонь відповідними розчинами.

Окремі дільниці місцевості можуть знезаражуватися шляхом зрізання і видалення зараженого шару ґрунту або снігу. Дороги з твердим покриттям знезаражуються водою при радіоактивному зараженні, дегазуючими речовинами і дегазуючими розчинами при хімічному і біологічному зараженні.

Дезактивація води проводиться фільтруванням, перегонкою, іонообмінними смолами і відстоюванням.

Продовольство і харчова сировина дезактивують шляхом обробки або заміни зараженої тари, а при відсутності тари - шляхом зняття зараженого шару. Продукти харчування, заражені НХР і ОР, а також заражена готова їжа знищуються.

Основні види рятувальних робіт повинні бути завершені до закінчення першої доби.

Запишіть відповідь на запитання:
-З якою метою проводиться санітарна обробка населення?
-Що означає дегазація?
-Що є основною розвідки осередка враження? 

17.03

Тема: Цивільний захист навчального закладу.
Опрацюйте наведений нижче матеріал та виконайте завдання !

Мабуть, ви звертали увагу на план евакуації, який висить у кожному громадському приміщенні (школі, дитячому садочку, лікарні, залізничному вагоні тощо). Як ви вважаєте, хто і з якою метою оприлюднює такі інструкції?

Організаційна структура цивільного захисту в навчальних закладах. Цивільний захист (ЦЗ) у навчальному заклад організовують за принципами, що діють на всіх об’єктах господарського комплексу, але з урахуванням специфіки такого об’єкта.

Метою цивільного захисту в навчальному закладі є завчасна підготовка об’єкта до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій (НС), зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи закладу, своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Відповідальність за організацію та стан цивільного захисту, постійну готовність його сил і засобів до проведення зазначених робіт покладається на начальника цивільного захисту — керівника навчального закладу.

При керівникові навчального закладу (начальник ЦЗ) створюється штаб ЦЗ — орган управління начальника. Склад штабу комплектується як штатними працівниками ЦЗ (якщо вони є), так і за рахунок посадових осіб навчального закладу, не звільнених від виконання основних обов’язків. Штаб складається з начальника, його заступників (помічників), інших фахівців (виходячи зі специфіки НС, що склалася). Начальником штабу є перший заступник керівника навчального закладу. Йому надається право від імені начальника ЦЗ віддавати накази і розпорядження з питань ЦЗ у навчальному закладі.

 

Іл. 40.1. Організаційна структура цивільного захисту навчального закладу

 

Робота штабу організовується шляхом видання наказів, розпоряджень і вказівок начальника ЦЗ, начальника штабу та рішень місцевої державної адміністрації (органу виконавчої влади). Головна функція штабу ЦЗ — здійснення заходів щодо захисту учнів та працівників навчального закладу, забезпечення вчасного оповіщення їх, а також населення про загрозу або виникнення НС. Штаб організовує та забезпечує безперервне управління ЦЗ об’єкта, розробляє план дій органів управління і сил ЦЗ навчального закладу із запобігання та ліквідації НС, періодично коригує та забезпечує його виконання, організовує і контролює навчання учнів і працівників закладу з ЦЗ, підготовку невоєнізованих формувань для дій у НС.

У навчальному закладі створюються служби ЦЗ, а саме: оповіщення і зв'язку, охорони громадського порядку, медична, радіаційного та хімічного захисту, протипожежна.

Керівництво цими групами здійснюють їх командири, яких призначають наказом керівника навчального закладу. До обов’язків командирів входить: підтримання в постійній бойовій готовності сил та засобів групи, знання моральних і ділових якостей підлеглих, проведення з ними відповідного навчання з основ ЦЗ. Одним з головних завдань начальника групи є знання й чітке виконання дій, що обумовлені специфікою діяльності групи у випадку НС.

Спільні дії всіх служб навчального закладу мають забезпечити якісне виконання завдань, що виникнуть у разі НС. До цих завдань належать: доведення інформації штабу ЦЗ до учнів та працівників про виникнення НС; своєчасне забезпечення їх засобами індивідуального захисту; організація та проведення екстреної профілактики серед учнів і найперше серед уражених; проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (локалізація та гасіння пожеж, розшук і вилучення потерпілих із завалів, будівель, що палають, тощо); надання само- і взаємодопомоги у проведенні часткової санітарної обробки у випадку одержання учнями та працівниками травм, опіків, інших уражень; організація негайної евакуації всіх з осередку ураження; організація життєзабезпечення евакуйованих у безпечній зоні.

 

Крім зазначених служб, на об’єктах господарського комплексу (у тому числі навчальних закладах) створюються невоєнізовані формування — група працівників об’єкта, які складають окремий підрозділ, оснащений спеціальною технікою, майном для ведення рятувальних і невідкладних робіт під час виникнення НС. Невоєнізовані формування - це складова частина сил ЦЗ. Створюють їх на час виникнення надзвичайної ситуації в навчальному закладі, місті, районі, області.

За підпорядкованістю, вони можуть бути територіальні або об’єктові. Останні створюють у навчальному закладі, підпорядковуються вони начальнику ЦЗ (директору), і використовують їх в інтересах об’єкта. Разом з тим, за рішенням міських органів влади такі невоєнізовані формування можуть залучати до проведення рятувальних робіт на інших об’єктах.

Невоєнізовані формування поділяють на кілька видів: загального призначення (зведені загони, команди, групи) та формування забезпечення (служби ЦЗ). Формування загального призначення створюються на базі допоміжних (обслуговуючих) ділянок закладу, робота яких суттєво не впливає на навчальний процес. На об’єктах з чисельністю до 100 осіб (у тому числі школах) невоєнізовані формування загального призначення не створюються.

До формувань цивільного захисту навчального закладу належать: розвідувальні, зв’язку, медичні, протирадіаційного і протихімічного захисту, матеріально-технічного забезпечення, протипожежні, охорони громадського порядку, зберігання і видачі засобів індивідуального захисту та спеціальних приладів, утримання запасних пунктів управління та колективних засобів захисту. Залежно від місцевих умов і за наявності необхідної матеріально-технічної бази рішенням начальника ЦЗ структурного підрозділу можуть створюватися й інші формування.

Розвідувальні формування призначаються для ведення розвідки в місцях ураження, зонах радіоактивного, хімічного та бактеріологічного зараження, катастрофічного зато

плення, техногенних аварій і катастроф, розташування об’єктових невоєнізованих формувань ЦЗ, учасників навчально-виховного процесу та працівників галузі на території постійної дислокації об’єкта, на маршрутах руху і в заміській зоні. До складу підрозділу розвідки входить медично-санітарний пост.

 

Формування зв'язку призначаються дня забезпечення зв’язком управління, оповіщення і взаємодії начальника і начальника штабу ЦЗ у процесі керівництва силами цивільного захисту і структурними підрозділами об’єкта при виконанні завдань ЦЗ.

Медичні формування призначаються для надання невідкладної, першої долікарської медичної допомоги потерпілим від чинників ураження надзвичайних ситуацій, проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та інших медичних заходів у навчальному закладі, на маршрутах передислокації і в заміській зоні, а також для проведення занять і організації самостійної підготовки учнів та працівників закладу з питань надання медичної само- і взаємодопомоги. Медичні формування складаються із санітарних ланок та постів.

Протипожежні формування призначаються для контролю виконання протипожежних заходів на об’єкті в режимі повсякденної діяльності, а в режимі надзвичайної ситуації — ведення пожежної розвідки, порятунку людей у зоні пожежі, локалізації й гасіння пожеж на об’єкті до прибуття пожежно-рятувального підрозділу і спільних з ним дій під час проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт. Протипожежні формування складаються з груп, ланок і постів контролю протипожежних заходів, пожежогасіння та медичної допомоги, які створюються на об’єкті.

Формування протирадіаційного й протихімічного захисту призначаються для ведення радіаційної й хімічної розвідки, дозиметричного й хімічного контролю території розташування об’єкта, контролю радіаційного опромінення і санітарної обробки людей, знезаражування одягу, техніки, транспорту, території, споруд й проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт. Крім того, вони можуть залучатися для локалізації й ліквідації вторинних осередків хімічного ураження. Формуваннями протирадіаційного й протихімічного захисту можуть бути групи, ланки, пости радіаційної й хімічної розвідки та пости радіаційного й хімічного спостереження та контролю радіаційного опромінення. До складу формувань включаються пости медичного захисту.

Формування збереження засобів індивідуального захисту, спеціальних приладів і військово-технічного майна відповідають за збереження і видачу в тимчасове користування за призначенням засобів індивідуального та колективного захисту.

 

Формування утримання захисних споруд відповідають за утримання в готовності до використання за призначенням запасних захищених пунктів управління, типових захисних споруд — колективних засобів захисту, обладнаних під протирадіаційні укриття цокольних і перших поверхів навчальних корпусів.

Формування охорони громадського порядку призначаються для підтримання порядку на об’єкті цивільного захисту в режимі підвищеної готовності, надзвичайної ситуації (надзвичайного, воєнного стану) у районах розташування формувань і контролю виконання правил світломаскування. Крім того, їх залучають для несення комендантської служби й підтримання громадського порядку на збірних евакуаційних пунктах, пунктах (станціях) посадки на транспортні засоби й висадки, на маршрутах і проміжних пунктах евакуації учасників навчально-виховного процесу і населення пішим порядком, на маршрутах руху сил ЦЗ до осередків ураження і на ділянках (об’єктах) робіт. Вони складаються із загонів, груп, ланок і постів (патрулів) охорони громадського порядку. Свої завдання виконують у взаємодії з підрозділами Міністерства внутрішніх справ, опираючись на їх допомогу й сприяння. В умовах надзвичайної ситуації формування охорони громадського порядку переводять на цілодобовий режим роботи.

За обставин виникнення НС учитель (класний керівник) зазвичай виступає командиром формування. Таке формування складається з групи учнів певного класу (навчальної групи) та призначеного вчителем старшого групи. Дії невоєнізованих формувань навчального закладу за сигналами оповіщення

Особливість проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у навчальному закладі полягає в тому, що вони мають здійснюватися від моменту отримання сигналу про небезпеку до їхнього повного завершення. Такий цикл рятувальних робіт можна поділити на два етапи.

Перший етап триває з моменту отримання сигналу про небезпеку до прибуття рятувальних груп (невоєнізованих формувань цивільного захисту).

Другий етап триває з моменту прибуття формувань цивільного захисту до виконання завдань, що стоять перед ними, зокрема вивезення (виведення) усього складу навчального закладу в безпечну зону, евакуації потерпілих у лікувальні заклади.

 

На першому етапі рятувальні роботи організовує начальник цивільного захисту навчального закладу, а виконують їх працівники педагогічного колективу спільно з невоєнізованими формуваннями.

Наприклад, у випадку виникнення пожежі начальник штабу цивільного захисту повідомляє про надзвичайну ситуацію в штаб цивільного захисту району, викликає «швидку допомогу», пожежні підрозділи, міліцію, організовує збір інформації та заходи із пожежогасіння.

Кожна група невоєнізованих формувань виконує свої функції.

Рятувальна група здійснює рятувальні заходи щодо учнів та працівників (наприклад вивільнення з-під завалів).

Ланка надання першої допомоги організовує допомогу потерпілим.

Група зв'язку (керівником призначається будь-який вчитель; зі складу групи призначаються чергові біля засобу зв’язку та посильний) оповіщає вчителів та учнів про загрозу виникнення надзвичайної ситуації, передає сигнали структурам цивільного захисту міста (району), підтримує засоби зв’язку в стані постійної готовності, забезпечує штаб цивільного захисту навчального закладу засобами зв’язку.

Група забезпечення громадського порядку (керівником призначається працівник навчального закладу, який відповідає за його охорону) забезпечує охорону навчального закладу, підтримує порядок у нестандартних ситуаціях, надає допомогу адміністрації у проведенні евакуаційних заходів.

Протипожежна група забезпечує постійну готовність засобів пожежогасіння до їх використання (у разі потреби), бере активну участь у локалізації та гасінні пожежі, надає допомогу в проведенні спеціальної обробки території.

Медична група готує медичні засоби для надання першої медичної допомоги потерпілим, надає необхідну (за змогою) медичну допомогу потерпілим, евакуює їх до лікувальних закладів, проводить часткову санітарну обробку потерпілих.

Група протирадіаційного і протихімічного захисту після отримання сигналу оповіщення організовує та здійснює видачу засобів індивідуального захисту, контроль за радіаційною і хімічною ситуацією в навчальному закладі та на його території, здійснює заходи з ліквідації наслідків радіаційного та хімічного зараження.

 

 

Учні навчального закладу, які мають відповідну підготовку, також можуть брати участь у діяльності невоєнізованих формувань за дозволом начальника цивільного захисту. Проте їх основним завданням є дії, спрямовані на порятунок власного життя та життя оточуючих.

 Дайте відповідь:
-на які види поділяються невоєнізовані формування?
-хто являється начальником цивільної оборони нашого ліцею?

(Вайбер, номер той самий)

22.01

Тема: Малокаліберна та пневматична гвинтівки  загальна будова та характеристика

Малокаліберна гвинтівка ТОЗ-8М, калібру 5,6 мм, з відкритим секторним прицілом є безвідмовною і надійною в експлуатації, має високу купчастість бою (табл. 20.1, іл. 20.1).

Іл. 20.1. Малокаліберна гвинтівка ТОЗ-8М, калібру 5,6 мм, з відкритим секторним прицілом: а — загальний вигляд; б — будова гвинтівки: 1 — ложе; 2 — шийка ложа; 3 — тильна кришка (ковпачок); 4 — ствольна коробка зі спусковим механізмом; 5 — вікно для заряджання і викидання стріляної гільзи; 6 — приціл; 7 — ствол; 8 — намушник; 9 — цівка ложа; 10 — верхня металева петля 11 — ручка затвора; 12 — затвор; 13 — спусковий гачок; 14 — спускова скоба; 15 — нижня металева петля; 16 — приклад

Характеристики ТОЗ-8М

Таблиця 20.1

Калібр ствола, мм	5,6
Довжина гвинтівки, мм	1113
Довжина ствола, мм	640
Довжина прицільної лінії, мм	587
Прицільна дальність, м	250
Найбільша дальність польоту кулі, м	1200
Убивча сила, м	800
Початкова швидкість польоту кулі, м/с	280
Швидкострільність. пострілів/хв	10
Кількість нарізів	4
Маса, кг	3,12

Гвинтівка ТОЗ-12 з діоптрійним прицілом призначена для початкового навчання зі стрільби та тренування стрільців.

Загальна будова гвинтівки і призначення її механізмів та деталей

Ствол слугує для спрямування польоту кулі.

Ствольна коробка призначена для розміщення затвора і спускового механізму.

Затвор використовують для того, щоб надсилати патрон у патронник, закривати канал ствола, здійснювати постріл, викидати стріляну гільзу.

Спусковим механізмом здійснюють спуск курка з бойового зводу.

Прицільний пристрій слугує для спрямування гвинтівки в ціль і надання їй потрібного кута прицілювання.

Тильна кришка захищає очі стрільця від опіку в разі прориву газу під час стрільби. Ложе з'єднує всі частини гвинтівки, слугує для зручності при стрільбі; має приклад, шийку, цівку.

Заряджання малокаліберної гвинтівки проводять так: відкривши і відвівши затвор, узяти патрон за головку великим і вказівним пальцями правої руки і підштовхнути його вперед, поки закраїна гільзи не наштовхнеться на торець ствола; закрити затвор.

Будова патронів. Для стрільби з малокаліберної гвинтівки використовують так звані унітарні патрони. Унітарний патрон складається з кулі для безпосереднього ураження цілі; порохового заряду; капсуля-запальника для запалення пороху; гільзи, яка є корпусом і об’єднує всі елементи патрона (іл. 20.2).

Іл. 20.2. Гвинтівковий патрон кільцевого запалення 5,6 мм: 1 — ударна суміш; 2 — гільза; 3 — куля

Пневматична гвинтівка. Пневматична гвинтівка (іл. 20.3, іл. 20.4; табл. 20.2) — це зброя, призначена для ураження цілі на віддалі кулею, що приводиться в рух енергією стиснутих газів або повітрям. Пневматична гвинтівка пружинно-компресійного типу належить до наймасовіших моделей. Вирізняється простотою й високою надійністю.

Іл. 20.3. Пневматична гвинтівка ІЖ-38. Загальний вигляд

Іл. 20.4. Складові частини і механізми рушниці ІЖ-38: 1 — ствол; 2 — приціл; 3 — вісь ствола; 4 — прокладка ствола; 5 — коробка ствола; 6 — поршень; 7 — пружина бойова; 8 — колодка механізму спускового; 9 — штифт колодки; 10 — ложа; 11 — гвинт ложі задній; 12 — гачок спусковий; 13 — шептало; 14 — важіль блокування; 15 — важіль зведення; 17 — манжета; 18 — шарнір; 19 — кпин; 20 — ригель; 21 — пружина ригеля; 22 — вісь шарніра

Характеристики ІЖ-38

Таблиця 20.2

Калібр ствола, мм	4,5
Довжина нарізного ствола, мм	450
Початкова швидкість польоту кулі, м/с	150-180
Зусилля спуску, кг	2-3
Загальна довжина рушниці, мм	1050
Маса, кг	2,8

Однозарядна пружинно-поршнева гвинтівка моделі ІЖ-38 обладнана нарізним сталевим стволом. Для стрільби з неї використовуються лише свинцеві кулі.

Зведення здійснюється «переломом» ствола, рухом донизу - назад - уперед - догори. Під час зведення відкривається казенний зріз ствола для ручного заряджання кулі. Має блокування від випадкового пострілу в момент зведення у разі не повністю замкненого каналу ствола. Відкритий приціл з мікрометричним регулюванням по горизонталі й вертикалі і змінюваною довжиною прицільної лінії. Є автоматичний запобіжник, блокуючий спусковий гачок при заряджанні гвинтівки. Мушка закрита, нерухома, положення цілика регулюється по вертикалі і горизонталі мікрометричними гвинтами. Регулюється довжина прицільної лінії. Для стрільби з неї використовуються лише свинцеві кулі.

Яке, на вашу думку, призначення малокаліберних і пневматичних гвинтівок?

 

20.01

Тема: Догляд і зберігання,поводження із  автоматом.

Заходи безпеки при поводженні з автоматом і Патронами

1.Стрільба дозволяється тільки з придатної для стрільби зброї.

2. На вихідному та вогневому рубежі учні починають діяти тільки по команді керівника зі стрільби.

3. На вогневому рубежі стрільці направляють зброю тільки на вказані їм мішені, забороняється направляти зброю у різні боки, на людей, тварин, прицілюватися навіть з незарядженої зброї при появі в секторі стрільби людей або тварин.

4. Не дозволяється вести «перехресний» вогонь по мішеням і стріляти одночасно із різних видів зброї.

5. Зброя у всіх випадках заряджається тільки по команді керівника стрільби.

6. Забороняється вести стрільбу при піднятому білому прапорі ( шарі, ліхтарі, лампі) і після наказу «Стій!». При веденні вогню з появою білого прапора (шару, ліхтаря), запалюванням лампи стрільба негайно припиняється, а зброя розряджається. Також негайно припиняється стрільба при появі в зоні вогню людей та тварин.

7. З закінченням стрільби стрільці за наказом керівника збирають гільзи і здають йому по підрахунку разом з невикористаними патронами.

8. Огляд зброї проводиться керівником стрільби по встановленим правилам. Забороняється наближатися до мішені або на початковий рубіж для огляду зброї.

9. Забороняється заряджати зброю за вогневим рубежем (лінії вогню), відкривати вогонь с будь – якого місця, крім вогневого рубежу, залишати зброю без нагляду, брати чужу зброю.

10. При отриманні зброї чи передачі її іншій особі необхідно впевнитися в тому, що вона не заряджена.

Чищення,змащення і зберігання зброї.

 Чищення автомата проводять у спеціально відведених місцях на обладнаних для цієї мети сто­лах, а в польових умовах — на чистих підстилках, дошках, фане­рі тощо у такій послідовності: підбираються приладдя, матеріали для чищення і змащення; розбирається автомат; чиститься канал ствола; вичищаються інші частини автомата.

Для чищення каналу ствола треба покласти автомат у вирізи стола або на звичайний стіл. Зібрати приладдя (мал. 74), скласти клоччя у вигляді цифри 8, накласти «вісімку» її перехрестям на кі­нець протирки і розкласти волокна клоччя уздовж протирки так, щоб їх кінці були коротшими за стержень протирки (мал. 75). Просочити клоччя рідким рушничним мастилом, увести шомпол з протиркою і клоччям у канал ствола і застопорити кришку пенала на дуловому зрізі ствола.

 

Утримуючи автомат лівою рукою, плавно просунути правою рукою шомпол по всій довжині каналу ствола кілька разів. Витягнути шомпол, змінити ганчір'я, просочити його рідким рушничним мас­тилом і знову прочистити канал ствола. Так виконати кілька разів. Після цього ретельно витерти шомпол і протерти канал ствола чи­стою сухою ганчіркою. Оглянути ганчірку. Якщо на ній помітні сліди нагару або забруднення, продовжувати чищення каналу ствола до тих пір, поки після перевірки ганчірка не буде чистою. Ретельно огляну­ти канал ствола на світло з дульної частини і з боку патронника, по­вільно обертаючи ствол у руках. При цьому особливу увагу звертати на кути нарізів, перевіряти, чи не залишилось у них нагару. У такій послідовності вичистити патронник з боку ствольної коробки.

Газову камеру, газову трубку і компенсатор полити рідким рушничним мастилом або РЧС, прочистити ганчіркою за допомо­гою шомпола або дерев'яної палички (мал. 76), потім насухо витер­ти. Дерев'яні частини обтерти сухою ганчіркою.

Після закінчення чищення автомату доповісти командиру від­ділення або викладачу і з його дозволу провести змащення і збиран­ня автомата.

Після чищення автомат змащують, щоб не допустити впли­ву вологи на метал. Змащування автомата проводять таким чином: канал ствола, патронник і компенсатор змащують протиркою з по­кладеним на неї ганчір'ям, просоченим мастилом; на решту частин (металевих) ганчіркою наносять тонкий шар мастила. При цьому слід мати на увазі, що надлишок мастила призводить до забруднен­ня частин автомата і може спричинити затримку при стрільбі. Де­рев'яні частини не змащують.

З автоматом необхідно поводитися обережно: запобігати уда­рам, стежити, щоб у ствол не потрапили сторонні предмети (клоччя, пісок, бруд), бо при стрільбі це може привести до роздуття або роз­риву ствола. Не спускати без потреби курок, бо це приводить до пе­редчасного спрацювання частин і механізмів автомата.

Автомат зберігається у піраміді (металева шафа для зберігання зброї). Він має бути розряджений, магазин та багнет-ніж відокремле­ні, курок спущений, важіль перевідника — у верхньому положенні, хомутик прицілу — на поділці П.

В окремому відділенні піраміди зберігаються магазини, сумки для магазинів, багнет-ножі в піхвах і масельничка. Сумки для магазинів і ремені повинні зберігатися чистими і сухими.

При пересуванні на заняттях і в поході автомат переноситься з приєднаним магазином (решта магазинів у сумці). Ремінь підганя­ється так, щоб автомат не бився у елементи спорядження. У пере­рві між заняттями, а також на привалах автомат тримають у руках або на ремені.

 

Підготовка автомата до стрільби

 

 Огляд автомата проводиться для перевірки його справності і чистоти, якості змащення і підготовки до стрільби.

Огляд автомата здійснюється щодня: перед виходом на занят­тя; перед заступанням у наряд; у бойовій обстановці — періодично протягом дня і перед виконанням бойового завдання.

Під час щоденного огляду перевіряється: чи є всі частини ав­томата; чи немає на зовнішніх частинах іржі, бруду, вм'ятин, подря­пин, забоїн, інших ушкоджень, що можуть призвести до порушення нормальної роботи механізмів автомата; чи немає на дерев'яних час­тинах тріщин, відколів і побитостей; чи надійно закріплено шомпол. Крім того, перевіряється: стан змащення частин автомата, які видно без розбирання; наявність ременя, магазинів, сумки для них; наяв­ність і справність багнет-ножа.

Перед виходом на заняття, заступанням у наряд і при чи­щенні перевіряється те саме, що й при щоденному огляді, і крім того: справність прицілу і мушки; канал ствола (щоб переконатися, що в нього ніщо не потрапило); робота частин і механізмів.

 Підготовка автомата до стрільби проводиться для забезпечення його безвідмовної роботи. Для під­готовки автомата необхідно: провести чищення, оглянути автомат у розібраному вигляді і змастити його; оглянути автомат у зібраному вигляді; оглянути магазин; безпосередньо перед стрільбою протер­ти насухо канал ствола, нарізну частину і патронник. Якщо автомат тривалий час був на морозі, то перед його заряджанням необхідно кілька разів вручну енергійно відтягнути назад і просунути вперед затворну раму при від'єднаному магазині.

Підготовка бойових патронів проводиться перед стрільбою. При цьому перевіряється, чи немає в гільзах іржі і погнутостей, чи не хитається в дульці гільза, чи немає на капсулі зеленого на­шарування і чи не виступає капсуль вище поверхні гільзи, чи немає серед бойових патронів навчальних. Якщо патрони забруднилися, вкрилися невеликим зеленим нальотом чи іржею, їх треба витерти чистою ганчіркою. Патрони на стрільбищі і у тирі потрібно зберіга­ти в сухому місці, прикривши від сонячних променів.

Питання для закріплення знань:

1. Призначення та бойові властивості автомату.

2. Які основні частини та механізми складають будову автомата?

3. В якій послідовності проводиться розбирання та складання автомату ?

4. Принцип роботи частин і механізмів автомату при веденні автоматичного або одиночного вогню.

5. Які затримки під час стрільби і способи їх усунення?

6. Яке призначення приладдя автомата? З чого воно скла­дається?

7. Коли проводиться чищення і змащення автомата і в якій по­слідовності?

8. Розкажіть про те, як потрібно зберігати автомат.

9. Для чого застосовуються дерев'яні палички під час чищен­ня автомата?

 

 

15.01

Тема:Робота частин та механзмів автмата.

Ознайомтесь з презентаціэю за посиланням  

  https://naurok.com.ua/priznachennya-ta-robota-chastin-i-mehanizmiv-ak-187260.html

22 .10 
Тема:Тактична підготовка.Загальновійськовий бій.

Опрацювати матеріал за посиланням:https://docs.google.com/presentation/d/1PnURxqmfLaX7Eka6tcSEvlDPDpI6jox65odNXGAXkxg/htmlpresent?hl=uk